Неймовірні пригоди кота Шелі

Зниклий хвостик знайшовся за 17 кілометрів від Нових Петрівців

Три тижні пошуків, безсонні ночі, сотні повідомлень і дзвінків, пройдені кілометри. 21 червня у Нових Петрівцях зник домашній кіт-сфінкс Шеля. Мама і донька шукали його кілька тижнів, майже втратили надію… І, на щастя, знайшли чотирилапого аж у Києві на Виноградарі. Кота підібрав працівник «Нової пошти», взяв на перетримку і передав господарям

Утік чи вкрали?

Шестирічний кіт Шеля зазвичай живе в київській квартирі на Лісовому масиві з власницею Валентиною, де, крім нього, є ще двоє котів. Коли жінка їде у відпустку, чотирилапих відправляє у Нові Петрівці до доньки та онуки. Цього року їх теж відвезли в село. Раніше Шеля не виходив з хати. Але бабуся попросила випускати його у двір. І ось 21 червня 15-річна Богдана Вдовиченко увечері спілкувалася з подругою. А через пів години вони з мамою Інною помітили, що кота ніде нема.

— Я зрозуміла, що забула зачинити ворота. Виходимо шукати. Починається паніка. Пошуки тривають три години поспіль — десь до другої ночі. Поспавши дві години, встаємо і продовжуємо шукати далі, — розповідає Богдана.

Навколо будинку, де живе родина, — хащі, все позаростало кущами. Цю територію Інна і Богдана прочісували три дні. Розповіли сусідам. На другий день по всьому селу розклеїли оголошення. Односельці теж стали шукати чотирилапого, багато разів звонили і питали, чи то не їхній кіт у кущах? На жаль, Шелі ніде не було.

— Всі знали про цього кота. Він такий говіркий, постійно нявкав. А тут кличемо його, і тиша. Одного разу вночі почули, як неподалік б’ються коти, вибігли подивитися. Але то був не Шеля, — згадує Богдана.

Дівчина додає, що за кілька днів у неї опустилися руки, але мама не здавалася і продовжувала пошуки.

— Так сумно було. Все якесь сіре без Шелі. На п’ятий день довелося зізнатися бабусі. Вона, звісно, засмутилась, але мене підтримувала, — ділиться Богдана.

Щасливий порятунок

Через три тижні Інні у месенджер хтось надсилає пост про те, що у Києві на Виноградарі шукають власника кота-знайди. Подивилися на фото — той дуже схожий на їхнього хвостика. Миттєво поїхали. Шелю мама і донька впізнали одразу. Він їх також.

— Став муркотіти, масаж лапками робити, тертися, цілуватися ліз. Бачили б ви, як він тулився до нас. До чужих Шеля не надто ласкавий, шипить, — каже дівчина.

Працівник «Нової пошти» Володимир побачив Шелю біля відділення, коли той вибіг з підвалу,
де жив з іншими котами. Хлопець забрав його до себе. Кота сфотографували і виклали світлину у фейсбук-групу «Виноградар». Пост побачила дівчина з Нових Петрівців, яка теж допомагала шукати Шелю, й повідомила Інні та Богдані. Мама і донька вважають, що кота вкрали, а потім викинули на вулицю.

— Не міг він сам подолати 17 кілометрів. Не добіг би, бо там стільки доріг. Шеля — домашній, кастрований, такі далеко не ходять, не мандрівники. Думаю, його забрали, однак побачили, що кіт з характером, злий і викинули, — висуває версію Богдана.

Шеля тим часом повернувся у Київ до власниці, яка за ним теж дуже сумувала.

— Знаєте, коли було троє котів, а лишилося двоє, то дуже не вистачало. А Шеля — ще й улюблений, — пояснює дівчина.

Інна і Богдана вдячні кожному, хто телефонував, писав «можливо, це ваш котик», надсилав фото, поширював оголошення та допомагав не втрачати надії. Окрема, особлива подяка Володимиру, завдяки якому Шеля вдома.

— Ця історія повернула нам віру в людей, — розчулено зізнається Інна.