Без води — і ні туди, і ні сюди

Дата публікації: 03.08.2026

Чому Петрівська громада щоліта потерпає від проблем із водопостачанням?

У частині Нових і Старих Петрівців мешканці змушені щоночі чекати воду, щоб набрати її в каністри й бутлі. Дітей у спеку доводиться обмивати з тазика — для купання води не вистачає. Вдень крани в багатьох оселях мовчать годинами. Регулярні перебої, що повторюються з року в рік, цього літа зачепили щонайменше 1300 із понад 6000 абонентів громади, тобто кожного п’ятого. Чому так відбувається, що робить влада і чи є шанс, що наступного літа ситуація не повториться, — у матеріалі «Київського моря»

 

Проблема, яка охоплює всю громаду

У селах Петрівської громади люди нарікають на слабкий напір або повну відсутність води. Після численних скарг у місцевих соцмережах редакція газети вирішила зʼясувати: перебої з водопостачанням є поодинокими випадками чи системною проблемою?

Аліна Звирко живе в Нових Петрівцях на вулиці Ново-Київській уже 25 років і каже, що влітку вода тут за нічним розкладом:

— О шостій ранку йде з маленьким тиском. Потім вдень узагалі немає. З’являється тільки після 23:00. Взимку краще, а влітку, особливо в спеку, про воду можна забути.

Її сусідка по вулиці Наталя Антонюк описує ситуацію ще різкіше, мовляв, воду доводиться «виловлювати» вночі, набирати в бутлі, щоб бодай приготувати їсти і сполоснути дітей у спеку. Про перебої та слабкий напір розповідали також жителі вулиць Вишгородської, Миру й Валківської.

У Старих Петрівцях картина схожа й тягнеться десятиліттями. За словами старости села Олени Антонюк, найбільше потерпають жителі провулку Горіхового, вулиць Заводської, Нагірної та частково Князя Святослава:

— До вищих точок, на жаль, погано надходить вода. І це не рік чи два. Я прийшла на цю роботу 2003 року, і весь цей час село страждає через неналежне водопостачання.

У Лютежі, за офіційними даними, з перебоями зіткнулися близько 300 абонентів. Членкиня виконкому Петрівської сільської ради Юлія Яремчук, яка мешкає на вулиці Соборній, пояснює:

— Найбільше це відчувається в спеку, коли всі активно поливають городи й клумби. У нас на Соборній вода тримається довше, бо ми нижче. А на вулицях вище вона може зовсім зникати.

А от Гута-Межигірська виглядає винятком. Мешканка села Наталія Ковнацька, яка живе тут понад 20 років, розповідає, що централізованого водопостачання в селі немає взагалі.

— Майже в кожного є власна свердловина. А після початку повномасштабної війни сільрада відновила громадські колодязі. Зараз маємо чотири діючі в різних частинах села — вони відкриті для всіх, тож навіть якщо виникають проблеми зі свердловиною чи електрикою, люди без води не залишаються.

 

Чому це відбувається

Основних причин кілька, і вони накладаються одна на одну. Перша — сезонний стрибок споживання. Влітку люди використовують значно більше води: полив городів, наповнення бочок і басейнів, інші побутові потреби у спеку. За словами Петрівського сільського голови Радіона Старенького, взимку навантаження на систему менше приблизно у три-чотири рази. Однією з можливих причин падіння тиску саме в Лютежі співрозмовники газети також називають
імовірну наявність несанкціонованих врізок у водопровідну мережу. Це припущення не має офіційного підтвердження, однак його обговорюють і місцеві жителі, і представники влади громади.

— Ми не можемо цього довести, але така гіпотеза є. Саме у спекотні дні, коли всі активно використовують воду, тиск дуже різко падає, — каже Юлія Яремчук.

Друга причина — обладнання, яке цього навантаження не витримує. Перегріті насоси працюють на межі можливостей і часто ламаються.

— Насоси періодично виходять з ладу, і їх, звичайно, доводиться замінювати. Це поточна робота, і ми не можемо знати, коли саме насос зламається. Буває, що працює п’ять років, а буває — лише пів року, особливо, якщо навантаження велике. Зараз воно якраз і є великим, — пояснює Радіон Старенький.

Перебої також виникають під час тривалих вимкнень електроенергії. Якщо знеструмлення затягується, воду подають уже після запуску резервних генераторів.

Третя причина — фізика рельєфу: наприклад, у Старих Петрівцях і Лютежі першими без води залишаються будинки на височинах, куди слабкий тиск просто не дотягує. Ті, хто живе нижче, відчувають перебої значно менше.

І четверта, гостріша проблема — пропускна здатність водопровідної мережі, й насамперед це стосується Старих Петрівців. Як пояснює депутат Петрівської сільської ради Сергій Миронов, коли тут проєктувався водогін, ніхто не розраховував на нинішню кількість абонентів. Відтоді село значно розбудувалося, а мережа залишилася тією самою. Ситуацію в Старих Петрівцях ускладнює те, що там майже немає приватних колодязів — село повністю залежить від централізованого водопостачання.

— Йде таке споживання, що водомережа не здатна дати ту кількість води, якої потребує населення, — констатує депутат.

У Нових Петрівцях ситуація дещо краща. За словами депутата Петрівської сільради Ігоря Шумського, протягом останніх 5–10 років тут замінили значну частину водогонів, тому, попри окремі аварії та пориви, головною причиною літніх перебоїв він вважає не зношеність мереж, а сезонне перевантаження системи. Ця різниця в стані мереж прямо відображається і в статистиці аварій: 23 пориви в Старих Петрівцях проти 12 у Нових Петрівцях і жодного в Лютежі з початку року.

Що вже зроблено

Попри масштаб проблеми, влада стверджує, що реагує оперативно. За останній місяць у громаді замінили кілька насосів: у Старих Петрівцях — на свердловинах по вулицях Горіховій і Дубрівській, у Лютежі — на свердловині по вулиці Цвілія, у Нових Петрівцях — на вулиці Ново-Київській. На Валківській відремонтували трубопровід від насоса до мережі. Крім того, замінили два мережеві насоси на водонакопичувачах у Нових Петрівцях — по вулицях Межигірській і Першого Травня. Наступним планують замінити насос на свердловині по вулиці Авіаконструктора Антонова.

Наскільки ці заходи розв’язують проблему по суті — питання відкрите, однак локальний ефект мешканці вже відчули. Заступниця голови сільради Кристина Басок запевняє, що ситуація на її вулиці в Старих Петрівцях нормалізувалася. Староста Олена Антонюк підтверджує: покращення настало після заміни насоса на свердловині по вулиці Дубрівській.

Є й стратегічна новина. 28 липня Радіон Старенький повідомив у своєму телеграм-каналі, що в Нових Петрівцях розпочато будівництво нової артезіанської свердловини — поруч зі старою, яка прослужила 40 років і фактично вичерпала свій ресурс. Нова буде майже вдвічі глибшою — близько 180 метрів. За словами голови, вона дозволить помітно поліпшити водопостачання в селі, особливо влітку. Тим часом комунальники працюють переважно в режимі ліквідації нових аварій і поточних ремонтів, тоді як на системне оновлення мереж ресурсів і часу бракує. Керівник КП «Петрівський комбінат комунальних підприємств» Іван Бурма відмовився від інтерв’ю — за його словами, зараз доводиться то вирішувати питання з ДТЕК, то усувати по кілька поривів на день:

— Краще поговорімо, коли літо закінчиться або хоча б дощ піде. Ще одна проблема — кадрова.

За словами депутата Ігоря Шумського, комунальне підприємство відчуває гостру нестачу працівників.

— Через війну людей стало менше. Хтось мобілізований, когось не влаштовує зарплата. А невеликий колектив фізично не може оперативно обслуговувати найбільшу громаду району.

Щодо Лютежа, то, за словами Юлії Яремчук, після червневих перебоїв ситуація в селі стабілізувалася. Останні суттєві проблеми вона пов’язує переважно з тривалими вимкненнями електроенергії наприкінці липня, а не з дефіцитом води як таким.

Що ще потрібно зробити

Ключове рішення у Старих Петрівцях — реконструкція центрального водогону, яка розпочалася ще за колишнього Старопетрівського сільського голови Ростислава Єреми і відтоді буксує.

— Вже третій чи четвертий раз змінюється проєктна документація, — розповідає Сергій Миронов.

Після створення громади й початку повномасштабної війни проєкт неодноразово переробляли, а нині він знову на доопрацюванні.

— Проєкт на коригуванні вартості робіт. Бо цього року матеріали істотно зросли в ціні, — пояснює Радіон Старенький.

Після цього документація має пройти експертизу. Додаткові складнощі створює те, що частина мережі пролягає територією, яка належить Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України, — будь-які роботи там потрібно погоджувати з відомством.

— Коли ми вийдемо з центральної дороги і почнемо робити на наших місцевих вулицях, простіше буде. Проєкт обов’язково реалізуємо, але це питання часу, — каже Сергій Миронов.

Сенс реконструкції простий: нова труба ширшого діаметра пропускатиме більше води, і мережа нарешті відповідатиме реальній кількості споживачів. Паралельно проблему мають пом’якшити накопичувальні ємності. У Нових Петрівцях робочі накопичувачі вже є, будують додаткові. У Старих Петрівцях потрібно відремонтувати водонапірну башту — і тут, за словами Сергія Миронова, кошти є, а проблема інша: катастрофічно бракує будівельників, готових працювати з бюджетними замовленнями, де підрядник спершу все робить власним коштом і лише потім отримує оплату. Коли саме завершиться коригування проєкту, скільки коштуватиме реконструкція і чи вистачить на неї фінансування — поки невідомо. А це означає, що чіткого горизонту подолання проблеми громада наразі не має.

Чи є альтернатива

Для власників приватних будинків очевидною альтернативою здається власна свердловина. І досвід тієї ж Гути-Межигірської певною мірою це підтверджує. Попит на буріння зараз високий. Неглибока свердловина коштує приблизно 120–200 тис. грн, артезіанська — значно дорожче. Для приватної свердловини продуктивністю до п’яти кубометрів спеціальні дозволи не потрібні. На відміну від комунальних артезіанських свердловин, приватні зазвичай бурять набагато мілкіше. Утім, не всі погоджуються, що масове буріння приватних свердловин є правильним виходом із ситуації:

— Хоч десять нових свердловин пробури — проблему це не вирішить. На мою думку, сьогодні хаотичне буріння приватних свердловин практично не регулюється, немає чіткого контролю: хто, де і на яку глибину бурить. Це може впливати і на запаси підземної води, і на її якість, оскільки водоносні горизонти починають змішуватися, — занепокоєний депутат Ігор Шумський.

На його думку, головний шлях — розвиток централізованої системи водопостачання, а не її поступова заміна індивідуальними свердловинами. Крім того, рішення щодо свердловин підходить не всім: мешканцям висоток воно недоступне в принципі, а для багатьох родин така сума просто непідйомна.
* * *
Проблема вже давно вийшла за межі окремих аварій і несправних насосів. Це питання того, чи готова громада нарешті перейти від постійного латання і точкових ремонтів до системного оновлення водопостачання. Інакше кожне літо приноситиме той самий сюжет — із сухими кранами, нічними очікуваннями води й черговими обіцянками, що наступного року буде краще. Або, як у нас кажуть, якось воно буде…