Війна забрала після фронту
Дата публікації: 03.08.2026
Після років служби та боротьби за Україну Петрівська громада втратила свого земляка — ветерана Володимира Шумейка. Через пережите на війні та отримані поранення серце захисника передчасно зупинилось. Попрощатися з героєм 11 липня зібралися рідні, побратими та односельці
Володимир — корінний новопетрівчанин, народився 1975 року. Він закінчив Новопетрівську загальноосвітню школу №1, а потім отримав спеціальність слюсаря-зварювальника у професійно-технічному училищі. 1992 року проходив строкову службу в прикордонних військах України. Згодом, до 1999 року, служив в органах МВС.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Михайлович приєднався до територіальної оборони Петрівської громади. У серпні 2022 року чоловік пішов у ЗСУ, служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Воював на Донеччині в районах Зайцевого, Бахмута, Соледара, Ямполя, поблизу Лимана, а також виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Дістав мінно-вибухове поранення. Після цього в липні
2023 року Володимира Шумейка перевели до роти охорони Вишгородського районного ТЦК та СП.
У серпні 2024 року вийшов на пенсію по інвалідності. Та, на жаль, не судилося чоловіку дожити до старості. Серце ветерана передчасно зупинилось… У Володимира Миколайовича залишилися мама, дружина та двоє синів. Старший служить у ЗСУ, а меншому всього 10 років.
Після відспівування у Свято-Покровській церкві військового поховали на кладовищі у Валках. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисника.
Вічна пам’ять і слава Герою.

Читайте також

Війна забрала після фронту

Випробування спекою і сухими кранами

Два роки чекали на диво

Забрала хвороба

Право на власне майбутнє

Вимір відповідальності
Війна забрала після фронту
Випробування спекою і сухими кранами
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»