Голос ветеранів
Дата публікації: 04.08.2026
У громаді створили Раду, яка допомагатиме тим, хто повернувся з війни
Коли ветеран повертається з фронту, у нього іноді виникають непорозуміння з цивільними. І нерідко він залишається з проблемами сам на сам. Не знає, як оформити пільги, підтягнути здоров’я та де знайти психологічну підтримку. Саме задля розв’язання таких питань у Петрівській громаді 27 червня створили Раду ветеранів. Цей орган, до складу якого увійшло 28 осіб, має стати містком між ветеранами та владою. Наразі у громаді понад 100 ветеранів, 88 загиблих і 50 безвісти зниклих воїнів, родини яких також потребують підтримки. Голова Ради ветеранів Віталій Бруневич і його заступниця Олена Бережна розповіли «Київському морю» про свою діяльність та з якими питаннями можна до них звертатися
Тренер і військовий
Віталій Бруневич — родом з Чернівців. Більшу частину життя працював у рідному місті у фонді реабілітації людей з інвалідністю. Був помічником народного депутата із соціальних питань, а з 2018 року — тренером зі змішаних єдиноборств.
— Маю певні досягнення як тренер. Але найбільше — це мої сини, які стали чемпіонами України, Європи і світу з хортингу, — ділиться Віталій Бруневич.
На момент початку повномасштабного вторгнення Віталій разом з дружиною і двома синами жив у Петрівській громаді. Старший син мешкав у Чернівцях. До лав 206-го добровольчого батальйону київської тероборони вступили разом з середнім сином, якому тоді було 24 роки. У батальйоні Віталій Бруневич прослужив до травня 2022 року, потім дістав травму в Ірпені. Лікувався і паралельно викладав у школі в Старих Петрівцях захист України, а в березні 2023-го знову повернувся до війська.
— Потрапив у 321-й окремий батальйон охорони забезпечення. Відразу — на Куп’янськ, потім Слов’янськ. Практично до кінця своєї служби я був на Донецькому напрямку. Звільнився в 2025 році за станом здоров’я. Отримав певні ушкодження під час служби, дали третю групу інвалідності, — ділиться Віталій Бруневич.
Син ветерана теж пішов у ЗСУ, служить і досі на найгарячіших напрямках. Віталій розповідає, коли повернувся в громаду з фронту, не мав жодної інформації про місцевих ветеранів, поки не познайомився з іншим ветераном — головою громадської організації «Побратими громади» Олександром Мережком.
— Олександр запропонував спільно працювати. Я вступив до ГО, і ми почали разом займатися ветеранськими питаннями, — каже Віталій Бруневич.
Разом з Олександром Мережком та іншими побратимами став ініціатором створення ради ветеранів, головою якої його і обрали.

Знати свої права
Рада ветеранів працює на громадських засадах. Її основне завдання — допомогти демобілізованим зорієнтуватися у своїх правах і можливостях. Віталій Бруневич додає, що часто ветерани не мають бажання оббивати владні пороги, їм простіше звернутися з проблемами до побратимів.
— Більшість військовослужбовців, які звільнилися, не знають про свої права та можливості. Я думаю, що наша рада буде, як місточок, який поєднає владу, ветеранів та родини загиблих і зниклих безвісти, — вважає Віталій.
Рада ветеранів планує вивчити спектр проблем і вносити свої пропозиції на розгляд органів влади або задіяти для допомоги власні ресурси. Віталій Бруневич додає: є проблематика, розв’язати яку неможливо на рівні громади. Треба шукати гранти, подаватися на різні соціальні програми. Зокрема, голова Ради ветеранів зазначив, що наразі у ветеранів є проблеми з перевізниками: водії приватних автобусів не завжди готові везти колишнього військового безоплатно. Подібна ситуація і в медицині: люди не знають, які послуги та ліки можуть отримувати без грошей, які пільги мають. Також представники Ради повідомлятимуть про законодавчі зміни та різні заходи, що стосуються ветеранів.
— Була дуже захоплива програма туристичних поїздок у Карпати. Ветерани піднімались на Говерлу. Серед нас багато тих, кого цікавить культурний розвиток і активний відпочинок, — запевняє Віталій Бруневич.
Ще один приклад — швейцарська програма зміни фаху. Віталій ділиться, що закінчив курси, де отримав додаткову професію — фахівця із сонячної енергетики. Також у центрі для ветеранів, який невдовзі запрацює у Нових Петрівцях, Віталій Бруневич планує відкрити масажний кабінет. Голова Ради наголошує, що до них можуть звертатися не тільки ветерани, але й нинішні військовослужбовці, і вони намагатимуться їм допомогти.
Найболючіша категорія
Олена Бережна — заступниця голови Ради ветеранів. Вона з 2023 року допомагає родинам полеглих воїнів. Саме тоді загинув на війні колишній чоловік, батько її дітей.
— Для нашої родини це була важка втрата. І діти проживають її до сьогодні. На той час не було навіть такого поняття, як меморіалізація загиблих у громаді. Нині ми разом із сільською владою організували бодай місця вшанування пам’яті, — розповідає вона.
Заступниця голови Ради ветеранів за професією психологиня. Вважає, що категорія людей, з якими вона працює, одна з найвразливіших. Адже родини загиблих та зниклих безвісти не тільки переживають втрату близької людини, але й часто стикаються з нерозумінням з боку оточення.
— У суспільстві нерідко звучать закиди, що родини загиблих захисників отримують великі виплати, хоча ніякі гроші не замінять рідну людину. Крім того, на практиці багато сімей стикаються з тривалими бюрократичними процедурами або взагалі ще не одержали компенсацій, — пояснює Олена.
«Ми — герої тоді, коли там»
Керівники Ради ветеранів додають, що найголовніша їхня мета, аби ні ветерани, ні родини загиблих і зниклих безвісти не почувалися покинутими. Щоб знали, куди звернутися, отримати допомогу з документами, лікуванням, роботою чи просто поговорити з людьми, які вже пройшли цей шлях.
— Треба зробити так, щоб ветерани не почувалися такими загубленими, як ми колись. Бо герої тоді, коли ми там. А як повертаємося, про нас часто забувають, і ми залишаємося осторонь. Тому наше завдання — один одного підтримувати, — говорить Віталій Бруневич.
Читайте також

Неймовірні пригоди кота Шелі

Історія Лютежа в одній книзі

Голос ветеранів

Без води — і ні туди, і ні сюди

Зеленський змінив керівника Київщини

Укриття нема, ремонт є
Війна забрала після фронту
Випробування спекою і сухими кранами
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»

