«Плани, яким не судилося здійснитися»
Дата публікації: 06.05.2026
29 квітня у Нових Петрівцях попрощалися з молодшим сержантом Максимом Чопиком.
Хлопець народився 1998 року, навчався у Новопетрівській загальноосвітній школі №1 (тепер Новопетрівський ліцей). Згодом здобув фах електрозварника ручного зварювання у Київському професійному енергетичному ліцеї. Працював садівником.
З 22 серпня 2024 року Максим проходив військову службу у лавах Збройних Сил України.
Загинув 1 квітня 2026 року на Дніпропетровщині під час виконання бойового завдання.
У захисника залишилася дружина, 7-річний син, батьки, брат і сестра.
— Ми пам’ятаємо Максима активним і спритним. Залюбки брався до господарських справ. Був компанійським, веселим і щирим, — кажуть у Новопетрівському ліцеї.
Директорка навчального закладу Алла Тишковська була класним керівником Максима.
— Втрата учня — це особливий, німий біль. Це ніби обірвана пісня на середині ноти. Це плани, яким не судилося здійснитися… Дякую, що був частиною мого життя, — промовила вчителька.
Вічна слава герою. Щирі співчуття рідним.
Читайте також
Місце, де чекають своїх
«Не дай, Боже, нікому таке пережити»
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
Загинув на Донеччині за Україну
Замість весільного маршу — прощання
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну