Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих?

Дата публікації: 02.09.2020

Берег Київського моря невпинно руйнується, а центральній владі до цього і діла немає

 

Уже не перший рік проблеми Київського водосховища привертають увагу влади та громадськості. Найбільше непокоять забруднення акваторії та ймовірна руйнація дамби. Проте є ще одна проблема, яка чомусь перебуває у тіні, а мешканці сіл, які розкинулись на березі моря, намагаються впоратися із нею самотужки. Йдеться про обвали берегової лінії

 

Винні природні процеси

 

Київське море потроху, але впевнено, «з’їдає» берег. Воно не просто відвойовує землю у людей – такі обвали та зсуви рано чи пізно можуть призвести до жертв. Причини руйнації берега різні – це його підмивання водами моря, ерозія ґрунту, вивітрювання та дощі.

 

Дерева, що ростуть на березі, корінням утримують ґрунт, проте цього замало – стаються зсуви та обвали, берегова лінія поволі, але невпинно, зміщується. Наші кореспонденти дізнавалися про деталі проблеми.

 

Старі Петрівці: від установ і організацій – одні відписки

 

Старим Петрівцям проблема руйнації берега Київського водосховища дошкуляє чи не найбільше: сумарна довжина проблемних зон тут становить близько 3,5 км.

 

Зі слів сільського голови Ростислава Єреми, небезпечна ситуація склалася по вулиці Юрківській. Тут берег обвалюється на очах, а між тим поблизу розташовані десять домогосподарств і приватних ділянок. На дорозі, яка сполучає домогосподарства з іншою територією села, утворилися провали. Рік тому ширина дороги у цьому місці становила 6,5 м, а зараз – 4,5 метри. На сьогоднішній день для укріплення берега по вул. Юрківській потрібно близько 60 млн грн.

 

«Силами Старопетрівської сільської ради цю проблему вирішити неможливо, – каже Ростислав Єрема. – До того ж, ми не можемо використовувати на цій ділянці техніку, бо існує загроза обвалу берега».

 

Сільська влада надіслала вже не один лист до установ та відомств, які могли би допомогти – так, зверталися до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, народної депутатки Ольги Василевської-Смаглюк, голови ДСНС Миколи Чечоткіна, надсилали звернення до Державного агентства водних ресурсів, у Міністерство енергетики та захисту довкілля (нині – Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів).

 

«Нам приходять одні відписки, що немає грошей, що наше село включать у план реконструкції берега на наступний рік – це ми чуємо вже п’ять років поспіль», – каже Ростислав Єрема.

 

Державне агентство водних ресурсів України підтвердило, що проєкт укріплення берегу Київського водосховища у Старих Петрівцях пройшов усі необхідні узгодження та експертизи. Фахівці установи також зазначають, що Київське водосховище – це стратегічний об’єкт загальнодержавного значення, а отже, укріплення берега має фінансуватися з бюджету державного рівня. Проте віз і нині там.

 

А поки можновладці у високих кабінетах центральної влади надсилають відписки – селяни змушені брати справу до своїх рук і власноруч рятувати берег. Його укріплюють усіма можливими засобами – зокрема, використаними будівельними матеріалами.

 

Лютіж: підсипають берег, але цього мало

 

Є проблема із зсувами берега Київського моря і в Лютежі: він тут не укріплений.

 

«Ми підсипали берег, – наголошує голова сільської ради Лютіжа Тамара Савенок. – Але це проблема не місцевого, а державного значення. Багато часу та коштів потребує розроблення документації, та й самі роботи. Сільського бюджету просто  не вистачить для берегоукріплення».

 

За словами Тамари Савенюк, Лютізька сільська рада замовляла відповідний проєкт, і він певний час перебував на розгляді обласної влади. Фахівці оглянули берег, потім все заглухло.

 

Нові Петрівці: обрив наблизився до садиби

 

Сільський голова Нових Петрівців Радіон Старенький каже: у селі проблемна ситуація спостерігається на вулиці Межигірській – в одному місці обрив наблизився до садиби, хоча до будинку ще далекувато. По вулиці Межигірській є ще одне проблемне місце, але тут власники садиб зробили берегоукріплення власним коштом, руйнацію зупинено.

 

Зі слів голови, стан берегової лінії у селі прогнозований, окрім одного місця, яке прилягає до Межигір’я: тут довжина проблемної ділянки сягає близько 150 метрів. На цій території час від часу з’являються просідання та провали ґрунтів.

 

«Тут просідання ґрунту спрогнозувати складно, – пояснює Радіон Старенький. – До води – метрів 100: там є схил, який може зсунутись вниз до водосховища».

 

Зона зсувів з боку села становить близько 1-1,5 км берегової лінії. Проте, зі слів сільського голови, проблема руйнації берега Київського водосховища з боку Нових Петрівець гостро не стоїть.

 

Толокунь: взяли б участь у проєкті з берегоукріплення

 

З боку села Толокунь Вишгородського району, що теж розташоване на березі Київського водосховища, – проблема руйнації менша, але вона є. Село невелике, тож і берегова лінія тут не є протяжною – обриви виникають, але незначні. Проте, на думку сільської голови Наталі Кальченко, нехтувати ними не варто, бо на березі – городи людей.

 

«Якби була державна програма з берегоукріплення, ми, звісно, були би не проти взяти в ній участь. Річний бюджет Толокуні – 500 тис. грн, і в нас немає коштів навіть на проєктну документацію, щоб звернутись для отримання допомоги з берегоукріплення», – зазначає вона.

 

Зі слів голови, мешканці Толокуні намагаються впоратися із руйнацією берега Київського моря самотужки. Кожен укріплює берег, як може. Мешканці справляються своїми силами – поки що?

 

Отже, як бачимо, проблемою укріплення берегової лінії Київського моря мала б перейматися центральна влада – бо вирішення цього питання перебуває саме в її компетенції, і кошти на це мають виділяти саме з центрального бюджету. Але чиновникам на Печерських пагорбах традиційно легше «годувати» селян обіцянками та відписками або ж взагалі заплющувати очі на існування цієї проблеми. Тим часом місцева влада та мешканці сіл змушені рятувати себе самотужки і власним коштом, з гіркою іронією згадуючи фразу Ільфа і Петрова з «12 стільців»: «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих».

 

Наталя Городенко, Денис Загородній