Воїн, який прагнув перемоги
Дата публікації: 07.04.2026
30 березня у Нових Петрівцях прощалися з військовим Ігорем Рудасом.
Він народився 1988 року в селі Нові Петрівці, тут виріс і закінчив місцеву школу № 1 (тепер Новопетрівський ліцей).
З початку повномасштабного вторгнення приєднався до ДФТГ Петрівської громади. У вересні 2022-го був мобілізований до лав ЗСУ. Понад рік Ігор Рудас служив у Донецькій області у складі 3-ї роти 252-го окремого батальйону територіальної оборони (112-та бригада ТрО), а згодом перевівся до 420-го окремого батальйону безпілотних систем «ХОРТ».
Помер унаслідок черепно-мозкової травми.
У селі Ігоря знали як ввічливу, добру та щиру людину.
— Знову тяжка втрата для Новопетрівського ліцею: передчасно пішов із життя наш випускник. Він був сміливим і відчайдушно прагнув прогнати ворога з території України, — зазначили у Новопетрівському ліцеї.
В Ігоря Рудаса залишився 10-річний син і батьки.
Попрощалися із захисником у батьківській хаті й поховали на кладовищі поряд із музеєм.
Світла пам’ять герою.
Читайте також

Місце, де чекають своїх

«Не дай, Боже, нікому таке пережити»

«Плани, яким не судилося здійснитися»

«Завжди допомагав товаришам»

Загинув на Донеччині за Україну

Замість весільного маршу — прощання
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну