Чотири роки мужності

Ми перетнули чергову межу, яку колись важко було навіть уявити. 24 лютого виповнилося чотири роки від початку повномасштабного вторгнення росії. Хоча ми добре усвідомлюємо і пам’ятаємо: насправді ця війна триває набагато довше — з лютого 2014-го, коли ворог почав окупацію Криму. Тож нині це один із найдовших європейських збройних конфліктів сучасності, що за своєю тривалістю вже перевершив Першу і Другу світові війни, разом узяті

І в 2014-му, і в 2022-му мало хто уявляв, що цей шлях буде таким довгим. Війна принесла в кожну українську оселю страждання, втрати й тяжкі випробування. Проте вона не принесла ворогові омріяної перемоги. Попри перевагу агресора в ресурсах, його зупинила неймовірна рішучість, єдність і волелюбність українського народу та підтримка Заходу.

Наша Петрівська громада за ці роки стала іншою — загартованою. Ми навчилися жити в умовах постійних загроз, адаптувалися до руйнувань інфраструктури, але не припинили підтримувати ЗСУ і людей поруч. Ця солідарність і є нашою головною зброєю.

Сьогодення кидає нам чергові виклики. Зима, що минає, з її 20-градусними морозами стала справжнім іспитом для нашої енергосистеми та всієї громади. Нещодавно сільський голова Радіон Старенький прозвітував перед мешканцями про роботу в умовах енергетичної кризи. На зустрічах у селах було чимало гострих запитань щодо стану доріг і водопостачання. Чи задовольнили громаду відповіді посадовців — розбираємося в головному матеріалі номера.

Наш земляк, новопетрівчанин Іван Попов, пройшов шлях від кур’єра Нової пошти до бійця ЗСУ. Переживши чотири поранення, він продовжує службу і щиро розповідає про фронтові будні та нагальні потреби захисників: від генераторів до волонтерського транспорту. Його історія — це нагадування, що підтримка війська має бути системною. І я закликаю всіх небайдужих долучитися до відповідного збору і допомогти нашому землякові та його побратимам. Реквізити вказані у матеріалі.

Своїми спогадами про початок великої війни з нами поділилася майстриня петриківського розпису з Лютежа Ольга Палій. Розповідаємо про це у нашій статті. Попри перебої зі світлом і теплом, жінка продовжує створювати красу, яка підкорює світ. Її роботи стають логотипами європейських фестивалів, а розписані гільзи перетворюються на донати для ЗСУ.

Чи доречні розваги, коли триває війна? У нашому матеріалі ми порушуємо дискусійну тему танцювальних вечірок на льоду Київського моря. Організатор Дмитро Чубаков вважає це символом незламності й можливістю «ковтнути свіжого повітря» серед проблем і випробувань, тоді як критики називають це «бенкетом під час чуми». Ми наводимо різні думки, аби ви могли зробити власні висновки.

Ми вистоїмо. Бо за ці дванадцять років російської агресії і чотири роки повномасштабної війни навчилися головного: темрява навколо тільки яскравіше підсвічує справжніх Людей. Кожен ваш внесок, кожен зігрітий захисник або підтриманий сусід — це наша спільна відповідь ворогу.

Ми — сильніші за нього!

Бережіть себе та близьких. Слава Україні!

Олександр Сагура, засновник газети «Київське море»