Зупинене життя
Дата публікації: 05.05.2026
У Нових Петрівцях дитячі колективи поставили мінівиставу про Чорнобиль
24 квітня у місцевому будинку культури відбувся театралізований вечір-реквієм «Чорнобиль. Зупинене життя», приурочений 40-вим роковинам катастрофи на Чорнобильській АЕС. На сцені дівчата — вихованки місцевих студій «Маніфік» і «Браво» — показали глибоку та естетичну історію про трагедію українського народу
Авторками ідеї та сценарію стали керівниця студії танцю «Маніфік» Анастасія Панфілова й керівниця театральної студії «Браво» Валерія Духота. У постановці взяли участь 20 дівчат від 10 до 15 років. Одні з них грали роль мешканців Прип’яті, інші — героїв-ліквідаторів, а хтось був в образі вогню та радіації.
— Я готувала своїх вихованок студії танцю «Маніфік» не просто до виступу, а до глибокого проживання історії. Понад місяць ми вчилися відчувати, а не лише рухатися: через імпровізацію, емоції, внутрішній стан. У постановці діти відкрилися по-справжньому, — розповідає Анастасія Панфілова.
На очах у глядачів постала історія про звичайну родину, маму і дітей, які жили у Прип’яті 1986 року і були вимушені покинути свою домівку. Вони думали, що це на кілька днів. Але навколо вирувала пожежа на реакторі, її гасили як звичайну, не знаючи про головного невидимого ворога — радіацію.
Учасниці вистави показували трагедію за допомогою танців, рухів, а іноді тиші.
— Це було непросто: не всім одразу давалося відчути і передати такий глибокий зміст. Використовували різні методи, щоб кожна дитина змогла пропустити ці емоції через себе і втілити їх у погляді, міміці, кожному русі, — ділиться Анастасія Панфілова.
Постановка містила багато символізму: іграшка, забута дитиною під час квапливих зборів, свічки, винесені та залишені на сцені юними акторками.
— Разом із командою «Центру культурних послуг» ми створили неймовірну атмосферу. Професійне світло і музика підсилювали кожну емоцію на сцені, — додає Анастасія.
Після закінчення мінівистави у залі на якусь мить запала тиша, потім глядачі стали аплодувати й викликали юних учасниць на сцену. У багатьох людей на очах були сльози.


Читайте також

Викриття на укритті

Зупинене життя

«Навіть трактор застрягне!»

Зимові випробування для петрівчан

Танець на заході сонця

Місія: нагодувати й зігріти
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну