Воїн, який прагнув перемоги

    Дата публікації: 07.04.2026

     

    30 березня у Нових Петрівцях прощалися з військовим Ігорем Рудасом.

    Він народився 1988 року в селі Нові Петрівці, тут виріс і закінчив місцеву школу № 1 (тепер Новопетрівський ліцей).

    З початку повномасштабного вторгнення приєднався до ДФТГ Петрівської громади. У вересні 2022-го був мобілізований до лав ЗСУ. Понад рік Ігор Рудас служив у Донецькій області у складі 3-ї роти 252-го окремого батальйону територіальної оборони (112-та бригада ТрО), а згодом перевівся до 420-го окремого батальйону безпілотних систем «ХОРТ».

    Помер унаслідок черепно-мозкової травми.

    У селі Ігоря знали як ввічливу, добру та щиру людину.

    — Знову тяжка втрата для Новопетрівського ліцею: передчасно пішов із життя наш випускник. Він був сміливим і відчайдушно прагнув прогнати ворога з території України, — зазначили у Новопетрівському ліцеї.

    В Ігоря Рудаса залишився 10-річний син і батьки.

    Попрощалися із захисником у батьківській хаті й поховали на кладовищі поряд із музеєм.

    Світла пам’ять герою. 

     

    Читайте також

    Місце, де чекають своїх

    Читати далі

    «Не дай, Боже, нікому таке пережити»

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі