«Не можу бути осторонь»

27 березня у селі Гута-Межигірська відбулося прощання з добровольцем Сергієм Ямненком.

Сергій Петрович народився 2 серпня 1982 року в Києві. Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища. Працював столяром і водієм-експедитором на підприємствах столиці. Пізніше переїхав жити в Гуту-Межигірську.

У лютому 2022 року записався до місцевого підрозділу добровольчого формування, брав участь у бойових діях, отримав статус учасника бойових дій.

— У ніч проти 25 лютого 2022 року наше село Гута-Межигірська опинилося фактично на передньому краї оборони. Лінія розмежування тоді проходила по річці Ірпінь. У селі одразу ж оголосили про створення добровольчого загону самооборони. На заклик зібралося понад 60 добровольців, серед них був і Сергій Петрович Ямненко, — розповідає один з командирів добровольчого загону Микола Порохня.

Сергій прийшов з палицею, він мав травму ноги, крім того, через цукровий діабет постійно приймав інсулін.

— Сказав: «Не можу бути осторонь, у мене є автомобіль, я можу допомагати», — згадує Микола Порохня.

Доброволець брав участь в евакуації поранених військових та біженців із сусідніх сіл. Після деокупації Київщини чоловік офіційно уклав  контракт з добровольчим формуванням Петрівської територіальної громади. Прослужив два роки, а 2024-го за порадою командира написав заяву про звільнення за станом здоров’я.

24 березня Сергій Ямченко помер через загострення хронічних хвороб. Захисник мав двох дітей, батьків, брата, сестру та племінників.

Поховали його на місцевому кладовищі в Гуті-Межигірській.

— Сергій не через обов’язок пішов захищати Україну, а за покликом душі. Доброволець, учасник бойових дій, ветеран війни. Світла пам’ять, — каже Микола Порохня.