«Київське море вийшло з берегів»

    Дата публікації: 06.03.2026
    Омріяна дискотека: щоб потанцювати на Київському морі, люди добиралися кількома маршрутками. Фото Сергія Гапона

    Як танці на льоду в Лютежі створили новий тренд у країні

    24 січня поблизу Лютежа на Київському морі відбулася перша танцювальна вечірка. Згодом їх стали влаштовувати по всій столиці. «Київське море вийшло з берегів», — так назвав свій пост про подію сам організатор. Після цього танцювали й запалювали Русанівка,Троєщина, Оболонь, Теремки та інші райони. За диджейським пультом — Дмитро Чубаков (DJ Mr.DiVibe), разом з ним співають сотні тих, хто через ворожі обстріли залишився без світла і тепла. Одні люди їдуть з різних кінців Києва та області кількома маршрутками, щоб хоч на декілька годин забути про негаразди й поринути у світ музики та рухів. Інші критикують, мовляв, не на часі танці та радощі. Однак світлини і відео із заходів ширяться соціальними мережами та вже стали символом незламності киян і мешканців області. Естафету планують підхопити й інші регіони країни. Диджей поділився з «Київським морем» своїми враженнями про вечірки і розповів, навіщо потрібні такі заходи під час війни, та відповів своїм хейтерам

     

    З чого все почалося

    За тиждень до виступу на Київському морі Дмитро Чубаков разом з друзями поїхав на водосховище записати сет для свого ютуб-каналу і трохи розвіятись.

    — До нас підходили люди під час сету, танцювали та спілкувалися з нами. І тут мій друг Юра Звонар сказав, що це класна ідея, і запропонував наступної суботи зібратися потанцювати й відпочити, кому цікаво, — розповідає Дмитро.

    За ніч пост диджея з анонсом подивилося понад 50 тисяч людей, а в коментарях багато хто писав, що приїде. Зголосилося 2,5 тисячі людей. Районна адміністрація захід заборонила, про що музикант повідомив у соцмережах. Утім, запевнив, що все одно гратиме на Київському морі, й закликав дивитися трансляцію онлайн.

    Репетиція перемоги чи бенкет під час чуми?

    24 січня на Київське море приїхало приблизно 500 людей. Поліція склала протокол на Дмитра, однак він продовжив виступ.

    Люди танок водили під «Червону руту», завзято танцювали під рейв, багато хто привів дітей. «Київське море вийшло з берегів», — так назвав свій пост про вечірку музикант.

    У коментарях до посту диджея в інстаграм писали:

    «Немає у світі сильнішої нації, ніж українці! Неможливо зламати й перемогти людей, які, попри нелюдські умови існування, танцюють і співають пісень! Сила духу у нас в ДНК», «І цих людей Путін хоче перемогти? Сила духу і повернення до своїх споконвічних традицій дають незламність. Молодці!», «Це найкраще, що може бути. Таким буде святкування нашої перемоги, а це репетиція».

    Дмитро Чубаков розповідає, що враження від виступу на Київському морі були незабутні, там панувала неймовірна атмосфера.

    — Багато людей обіймали і дякували, сльози на очі наверталися, словами це не передати: позитивні емоції, люди усміхаються, танцюють, співають, відбувається якась магія. Чимало хто підходив подякувати, запевняючи, що це — свіжий ковток повітря і нагода скинути тягар проблем сьогодення, — каже він.

    Утім, є й інша думка — деякі називають такі заходи бенкетом під час чуми.

    — Незламність — це не шоу. Не картинка для соцмереж. І не танці, коли поруч люди замерзають. Незламність — це людяність. Усе інше — танці на трагедії, — вважає блогер Олег Попенко.

    Дмитро Чубаков на це відповідає, що незадоволені завжди були і будуть, але таких небагато.

    — Коли підходять до мене військові після поранень чи у відпустці та дякують, для мене це — найбільша похвала, і я розумію, що зараз ми правильно все робимо! — вважає музикант.

    «Для нас нема кордонів»

    Зустріч на Київському морі стала тільки початком. Тепер диджей влаштовує виступи в різних районах Києва, де збирається багато людей, і планує відвідати інші міста України.

    — Будемо продовжувати й надалі їздити районами Києва, але нас багато кличуть і в інші міста, де теж непрості ситуації. Важко домовлятися з адміністраціями. Але ми не здаємося, тож для нас кордонів немає! — резюмує музикант.

     

    Читайте також

    Ця чарівна купальська ніч

    Читати далі

    Півонії, обійми і донати для фронту

    Читати далі

    «Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

    Читати далі

    Від футболу до таборів закордоном

    Читати далі

    Запустити серце — врятувати життя

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі