«Скульптор — це художник, інженер та історик разом»

Дата публікації: 06.10.2025

 

Віктор і Богдан Рябови поділилися секретами своєї майстерності

Тарас Шевченко, Божа Матір Покрова, нескорені герої війни — ці та інші скульптури новопетрівчан батька та сина Віктора й Богдана прикрашають чимало міст і сіл в Україні. Митці створюють меморіали військовим, втілюють образи козаків, історичних постатей і героїв творів української класики. Скульптори розповіли, як народжуються ідеї, що потім втілюються в камені, бронзі або дереві. Чому не роблять пам’ятників для кладовищ? Де мріють поставити монумент князю Святославу?

 

Дім-майстерня

Віктор Михайлович, Рябов-старший, показує свій дім, на першому поверсі якого міститься майстерня:

— Жив по квартирах, у гуртожитку, а потім уже надумав собі побудувати власний дім-майстерню. Зводив своїми руками, батько мені допомагав.

Під час повномасштабного вторгнення до будинку Рябових прилітало тричі: у 2022-му, 2023-му і нещодавно. Вибуховою хвилею вибило вікна, стіни потріскали. Пощастило, що на момент атаки ніхто не працював у майстерні.

— Ми не опускаємо рук, скажімо так. Попри те, що нас намагаються бити по голові, — каже чоловік.

У майстерні серед великої кількості скульптур чимало робіт, присвячених українським військовим.

Віктор Рябов розповідає, що робить пам’ятники нашим воїнам ще з 2014 року.

Скульптор додає, його із сином роботи часто виборювали призові місця в конкурсах, але так виходило, що пам’ятники створювали інші люди:

— Ми виграли, однак робили інші. І не раз. Так буває. Маніпуляції. Але я не жалкую, бо напрацювання нікуди не дінуться. Їх рано чи пізно буде реалізовано. Хтось має робити пам’ятники воїнам, це вкрай важливо для виховання наступних поколінь.

Скульптори Рябови підготували проєкт пам’ятника оперному співаку та військовому Василеві Сліпаку, який загинув на Донбасі 2016 року. У скульптурній композиції героя зображено у двох іпостасях: артиста і солдата. Меморіал хотіли встановити на Андріївському узвозі в Києві, але цим планам завадило повномасштабне вторгнення…

У серпні на слуханнях у Лютежі представники громади обрали проєкт пам’ятника загиблим воїнам. Усі представлені роботи виконали скульптори Рябови. Найбільше лютежанам сподобалася композиція «Свічка пам’яті», де постать солдата ніби відроджується з полум’я.

 

Творча династія

Богдан Рябов розповідає, що з дитинства допомагав батькові робити скульптури:

— Тато колись займався з дітьми різьбою по дереву. Я ще хлопчиком приходив, мені це сподобалось, навчився різьблення. А потім опановував інші техніки, допомагав.

Скульптор додає, що тепер вони з батьком поєднують досвід з молодістю:

— Створюємо ескізи, а потім сідаємо і робимо з двох один, думаємо, що виправити. Буває така тема, що вона у мене не йде, а в батька йде, або навпаки. Разом допрацьовуємо варіант, і щось нарешті виходить.

Зараз дідусеві й тату вже допомагає 7-річна донька Богдана Діана. Дівчинка малює ескізи і навіть ліпить бюсти з гіпсу.

— А ви питаєте, як у нашій родині скульпторами стають, — жартує Богдан.

Життя скульптур

У Старокостянтинові Хмельницької області 2017 року встановили пам’ятник Тарасові Шевченку авторства Віктора Рябова.

Тарас Шевченко та його творчість — одна з улюблених тем батька та сина. У них є скульптура Катерини, героїні твору Кобзаря, і чимало образів самого митця — поета й художника.

У Нових Петрівцях біля Свято-Покровської церкви стоїть Божа Матір Покрова:

— Це не випадкова тема, бо у Нових Петрівцях був колись Межигірський монастир, де старі козаки, що воювали за Україну, доживали віку. Божа Мати Покрова — покровителька козацтва, найвища святиня. Взагалі мати-земля, Божа матір — це найголовніші цінності, які тільки можуть бути.

 

А ще Віктор Рябов мріє поставити у громаді пам’ятник Межигірському Спасу — тому самому Спасо-Преображенському Межигірському монастирю:

— Тут у Межигір’ї не тільки церква була. Тут була лавра. Люди мають знати, в якому святому місці вони живуть, і хоч десь це має бути відображено.

Знаковим у творчості скульпторів є також образ князя Святослава. Особливо вражає його до дрібниць деталізований середньовічний меч і щит із сонцем. Віктор та Богдан Рябови плекають надію, що їм вдасться втілити свій задум, і в Києві височітиме монумент князю-воїну.

Скульптура в пам’ять маленького Степанка Шпака, який загинув у Нових Петрівцях унаслідок ракетного удару в березні 2022 року, далася митцям непросто:

— Я сказав, що ідеальну портретну схожість ліпити не буду. Лише узагальнений образ, присвячений усім дітям, убитим російською армією на Київщині. Богдан узагалі сумнівався, чи варто братися. А я кажу: «А хто має? Ми і маємо зробити».

Пам’ятники на кладовище скульптори не роблять.

— У мене душа не лежить, я не можу працювати, пропускати через себе. Це дуже важко, — каже Віктор Рябов.

Робота бензопилою

Твори скульпторів монументальні, патріотичні й водночас естетичні, граційні та деталізовані до дрібниць.

Митці працюють з різними матеріалами. Займаються також різьбою по дереву. Віктор Рябов пояснює, перш ніж створювати, треба у деревинці побачити образ.

Робочий день у Рябових ненормований.

— Ти можеш ходити, не робити нічого, а потім раз сів, зробив і воно попало в десятку. А так, щоб змусити себе зробити або витиснути із себе, не буває. Якщо є задум і ціль поставлена, тоді з’являються сили. Тоді працюєш і вдень, і вночі, — ділиться Віктор Рябов.

Майстри кажуть, що бути скульптором — це бути художником, інженером, істориком разом. Адже іноді доводиться працювати і бензопилою, щоб надати каменю бажаної форми. Крім того, Віктор і Богдан Рябови навчають нове покоління скульпторів: роботи учнів теж знайшли своє місце у майстерні.

А ще праця скульптора — це постійні пошуки:

— Боротьба вічна. Ти шукаєш тему, потім рухаєшся у цьому напрямку десятки років, але не знаєш, чи дійдеш. Ми стараємося працювати так, аби наші витвори були актуальними і для наших нащадків!

 

Текст і фото — Яна Осадча