Найважливіше великоднє побажання

Як петрівчани освячували пасхальні кошики

Тисячі мешканців Петрівської громади із самого ранку завітали до місцевих храмів, щоб освятити паски та крашанки й помолитися за мир в Україні. З нагоди свята журналісти «Київського моря» відвідали церкви в Нових і Старих Петрівцях, а також у Лютежі, та поцікавились у людей, що для них означає Великдень, чи самостійно випікали паски та що б хотіли побажати жителям Петрівської громади

«Перемога і тільки перемога»

Ще вдосвіта віряни почали сходитися до Свято-Покровського храму ПЦУ, що в центрі Нових Петрівців. Багато з них були вбрані у вишиванки. Діти з цікавістю спостерігали за кожним рухом священника і пильнували за свічками, які палахкотіли майже в кожному кошику.

— Я сама з Франківщини, малими з батьками вночі ми ходили до церкви, коли виносили Плащаницю. Це так заворожує і захоплює! Ця традиція залишиться зі мною на все життя. Пасочки печу щороку з чоловіком і донькою, цього навчила бабуся ще в дитинстві. Нам усім бажаю перемоги, перемоги і тільки перемоги, — твердить жителька села Руслана Голікова.

На думку петрівчанина Віктора Стельмаха, наші молитви допоможуть наблизити таку омріяну перемогу.

— Хочеться сподіватися, що з Божою поміччю швидше закінчиться віна, захисники повернуться живі додому і їх дочекаються рідні, — вважає чоловік.

Мешканці поділилися, що цей день хочеться провести тільки в родинному колі за відвертими розмовами та обіймами. Усі молилися за перемогу України, здоров’я військовослужбовців і затишок у кожній оселі.

За словами настоятеля Свято-Покровського храму Тараса Кобевки, Великдень — це свято перемоги правди над неправдою, добра над злом, життя над смертю.

— Кожна людина має відвідати храм, помолитися в такий нелегкий час за наших захисників, за свою родину, попросити у Бога віри, милосердя і любові, а також кожен повинен творити добрі справи, — вважає отець Тарас.

«Поки ми єдині — є  Україна»

Щороку до церкви Казанської ікони Божої Матері ПЦУ, що в Старих Петрівцях, сходяться всі мешканці. Серед людей у вишиванках одразу впадає в око військова форма — на освяченні пасок був присутній військовослужбовець Віталій. Захисник розповів, що в цей день хоче зібрати всю родину.

— Це сімейне свято, яке єднає нас, вселяє віру в перемогу, зміцнює дух наших воїнів. Усім бажаю миру, надії, працювати й допомагати військовослужбовцям, ніколи не забувати, що ми єдині, й поки ми єдині — є Україна, — зазначив він.

Старопетрівчанка Наталія Даценко прийшла до храму разом зі своїм синочком і чоловіком, адже Великдень — родинне свято.

— Це свято сімейних традицій, любові, затишку й тепла. І, звісно, це велика віра, яка має бути завжди в нашому серці, — поділилася своїми емоціями жителька села.

Крім того, Наталія похвалилася, що цього року власноруч спекла паски.

Багато хто зізнався, що не пік пасок самостійно, а придбав у магазині. Проте від традиції фарбувати яйця не відмовився ніхто. Старопетрівчанка Віта Винник розповіла, що разом із молодшим сином відповідально підійшли до цього процесу, ретельно добираючи кольори і техніку.

— Святкуватимемо у родинному колі, зберемося за великим столом, будемо їсти паски та м’ясо, битися крашанками, які вчора фарбували, — поділилася жінка.

Настоятель храму Анатолій Яремко приєднався до привітань:

— Хочу побажати всім, щоб наступного року ми зустрічали Воскресіння Христове в мирний час, щоби всі повернулися до своїх домівок, і всі родини були об’єднані. Кожен українець має подбти про те, щоб Великдень відчули наші воїни, які нас захищають, — зауважив священник.

 

Наступний Великдень має бути в мирі

Мешканці Лютежа традиційно зібралися в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ. Не тільки тутешніх можна було зустріти в церкві, в село також приїхав Геннадій Манджос із прифронтового Харкова. Чоловік вирішив відсвяткувати Великдень з друзями та родиною. Попри постійні атаки та обстріли, пан Геннадій сподівається, що в найближчому майбутньому в Україні запанує справжній мир.

Настоятель храму Олег Петльович вірить, що наступного року українці відзначатимуть Великдень у мирній країні, а війна залишиться в наших спогадах.

— Це свято надії, життя та радості. Навіть попри війну треба святкувати. Наші військові та рідні, які відійшли у вічність, зараз із Господом, і вони радіють Воскресінню Христовому. А ми просимо, щоби Бог допоміг подолати російського загарбника. Радіти треба, святкувати треба, просити треба, щоб наступний Великдень був у мирі та з перемогою, — наголосив отець Олег.

Текст і фото — Валерія Головачова