Нестерпний біль…

2 листопада мешканці Петрівської громади та побратими з глибоким жалем у серці попрощалися з Володимиром Косюгою. Кожен, хто прийшов провести його в останню путь, схилив голову перед подвигом цього мужнього воїна. Його відвага, доброта, надійність і самовідданість назавжди залишаться в пам’яті рідних і всіх, хто його знав

Володимир народився 8 травня 1973 року в місті Первомайську на Миколаївщині. Зі студентських років жив у Києві. Закінчив геологорозвідувальний технікум, працював вантажником, згодом одружився з петрівчанкою, у них народився син.

На початку великої війни, коли російські ворожі війська вдерлися в Україну, тисячі добровольців стали на захист Батьківщини, серед яких був і Володимир. Спочатку він приєднався до добровольчого підрозділу «Вільна Україна».

Згодом, після двох місяців спеціальної підготовки у Великій Британії, з червня 2022 року служив у 46-ій бригаді Десантно-штурмових військ на посаді командира відділення. Захисник взяв участь у найзапекліших боях у Соледарі, Роботиному, Мар’їнці, був на передовій і під час звільнення Херсонщини.

— Володимир був надзвичайно щирою і доброю людиною, — пригадує його колега Юрій Кулишов. — Він завжди приходив на допомогу, ніколи не залишав друзів у складних ситуаціях. На нього можна було покластися в будь-якій справі. Ми працювали разом близько 15 років, і за весь цей час у мене залишилися тільки найкращі спогади про Володю.

У травні 2024 року родина отримала болісну звістку про зникнення Володимира безвісти. Згодом з’ясувалося, що захисник, виконуючи бойове завдання, потрапив під мінометний обстріл у Георгіївці на Донеччині. Після майже пів року очікувань за результатами ДНК-експертизи було ідентифіковано нашого полеглого воїна.

Вічна пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним!

Фото з фейсбук-сторінки Петрівської сільської ради