«Ми перед вами на колінах!»

Маскування з  Гути-Межигівської врятувало двох військових від ворожого дрона

Гуті-Межигірській уже майже два роки працюють «Гутівські кікімори». Це справжній загін із гутівчан, які одягнули вже пару сотень військових у маскувальне спорядження. Його виготовляють своїми руками. Збираються щодня в декілька робочих змін у місцевому Будинку культури. Ми завітали до «кікімор» уже вдруге. Що змінилося за рік? Чим пишаються і про що мріють?

Маскування врятувало двох бійців

Робочий день у пенсійного батальйону, а саме так їх жартівливо називають у селі, розпочинається рівно о девʼятій ранку. Найстаршій пенсіонерці у ранковій зміні Марії Кияшко — 76. Жінки й самі підсміюються зі свого віку, бо коліжанки Маріїні не набагато молодші. Звісно, літа даються взнаки: і спини болять, і руки крутить. Тому й поділили роботу на три зміни. О 12 приходить наступна група, а потім ще одна. Якщо велике замовлення, буває, і по 18 людей працює одночасно. Вони дуже добре усвідомлюють, заради чого так невпинно трудяться — щоб зберегти чиєсь життя, щоб не чути більше вибухів, щоб швидше настала перемога. По-іншому, зізнаються, не можуть.

— Прислали нам військові подяки, — пані Марія не стримує сліз. — Написали, що наші кікімори врятували життя двом бійцям. Ворожий дрон літав над ними, але не зміг виявити хлопців, і ще там були такі слова: «Ми перед вами на колінах». Ми почали плакати, адже це ми перед ними на колінах, це ми для них робимо, бо вони нас рятують.

Ми застали цих жінок за плетінням пончо для снайперів. Але в арсеналі в них — безліч різноманітних виробів: накидки для мінометів, чохли на шоломи, спорядження на військовий камуфляж… Взимку обирають біло-сірі кольори, з настанням тепла — зелені, коричневі, соломʼяні. Працюють дуже старанно — ниточка до ниточки, клітинка в клітинку. А хто не може прийти через стан здоровʼя, плете вдома, ріже мішковину, навіть вʼяжуть гачком сидушки, шкарпетки, роблять свічки з картону та парафіну, щоб були додаткові гостинці. Влітку, поки були канікули, приходили допомагати й діти, хтось може долучитися тільки на вихідних. Так і назбирали за весь час уже сотні виробів. Кажуть, після 150-ти перестали рахувати.

Замаскувати військового може кожен

«Гутівські кікімори» є частиною всеукраїнського проєкту «Замаскуй військового» від Благодійного фонду допомоги Збройним силам України «Рій». Керує виробництвом Ірина Людвиченко, з якої й почалося плетіння маскувального спорядження у Гуті-Межигірській. Самі навчалися, організовувались, тож за майже два роки стали справжніми професіоналами.

— Ми працюємо по замовленню, яке нам надсилають від військових, — каже Марія Кияшко. — Нам дають схеми, як і що правильно вʼязати. У цій справі є багато нюансів, які треба враховувати. Наприклад, співвідношення барв: якщо це сітка на осінь, то в колірній гамі 50 відсотків відтінку соломи і по 25 відсотків коричневого та зеленого. Або ж де горловина, там щільніше вʼяжемо.

Коли замовлення готове, відправляють до розподільчого центру в Києві, а звідти все надходить уже на передову.

На питання про потреби відповідають одностайно: завжди необхідні робочі руки, усіх тут радо приймуть і навчать азів плетіння, поділяться напрацьованими методиками, розважать, підтримають. Адже такі зібрання за корисною роботою мають і терапевтичний ефект. «Гутівські кікімори» за весь час діяльності вже стали справжньою сімʼєю, відзначають разом свята і дні народження, піклуються одне про одного, розраджують. Спільна справа робить із нас непереможних. Заради вільного майбутнього, заради того, щоб кожен військовий повернувся додому живим до своєї родини — ці слова на прощання нам укотре повторюють маскувальниці з Гути-Межигірської.

Текст і фото – Христина Дичко