«Найважче бачити стареньких, про яких забули…»

Керівниця Центру надання соціальних послуг Петрівської сільської ради Тетяна Кот про роботу під час війни, ефективну допомогу та плани на майбутне

Переселенці, одинокі пенсіонери, молоді батьки — далеко не повний перелік тих, кого зараз активно підтримує Центр надання соціальних послуг Петрівської сільської ради. Із початком війни допомагають не лише петрівчанам, а й тим, хто втратив усе через війну

— Пані Тетяно, як повномасштабна війна вплинула на роботу вашого Центру?

— З початком війни у нас було дуже багато роботи, приміщення Центру перетворилося на штаб підтримки, ми приймали і роздавали гуманітарну допомогу, наші працівники опікувалися тими, хто залишився сам. Тільки із Димерської ОТГ до нашої громади приїхало близько тисячі людей, згодом стали приїжджати і з інших постраждалих регіонів. З 24 лютого 2022 допомогли 730 сімʼям. Найважче було бачити стареньких, які залишилися самі через війну. Бо молодь виїхала у перші дні, у поспіху часто забирали із собою і документи, і банківські картки пенсіонерів. Тож ми взяли і їх під свою опіку. Боляче спостерігати, що до бабусь і дідусів навіть рідко телефонують рідні. Тому наші працівники для них і як психологи, бо старенька людина дуже хоче, аби її вислухали, побули з нею, розділили її самотність.

— Які послуги надають фахівці Центру?

— Ми допомагаємо всім тим, хто опинився в складних життєвих обставинах, наприклад, переселенцям, одиноким пенсіонерам, людям з інвалідністю тощо. Усього в переліку роботи фахівця 17 послуг, й одна з них — це також натуральна допомога: одяг, харчі, гігієна, побутова хімія. Ми співпрацюємо з різними волонтерськими організаціями, які нам усе це надають. Фахівці працюють не тільки безпосередньо у Центрі в Нових Петрівцях, але й у Старих Петрівцях та в Лютежі, який обслуговує і жителів  Гути-Межигірської. Фахівці соціальної роботи консультують, інформують, виступають посередником у конфліктних ситуаціях.

— А чи звертаються до вас сім’ї з дітьми? Чим їм допомагаєте?

— Так, звичайно. Цих випадків чимало. Розповім таку історію: була жінка з дитиною, ледь виживала, не могла собі знайти роботу. Але відкрився садочок, мама туди віддала дитину й пішла працювати. У нас в громаді є робота, так, платять не захмарні кошти, 10-15 тисяч гривень. Але працювати можна, якщо є бажання. Також зʼявилася сімʼя з Києва — самотня мати і пʼятеро дітей. Ми їх також взяли під супровід. Ще одна родина була повна, але не надто благополучна: двоє дітей, батьки зловживали алкоголем. Та з початком вторгнення чоловік пішов у тероборону, жінка стала готувати їжу для військових. Зараз голова сім’ї знайшов роботу, він блискучий зварювальник, тож усе налагоджується. Ми ведемо сімʼї ще навіть до народження дітей. Так, програма «Батьківський місточок» передбачає роботу з майбутніми батьками задля профілактики відмови від дітей. Це надзвичайно важливо, бо привʼязаність формується, уже починаючи з утробного розвитку. Ми навчаємо любити майбутню дитину, приймати її і далі розвивати. Також у нас є програма «Батьківство в радість» для дошкільнят та їхніх батьків. Це не просто розвивальні заняття, це навчання: як співпрацювати зі своєю малечею, не карати, бо це якраз профілактика насилля в сімʼї, розвивати компетентності батьківства. Для підлітків із сімей у складних обставинах, із неповних сімей або ж позбавлених батьківського піклування чи яких виховують опікуни — є програма «Як стати успішним». Ми навіть дітей з вулиць забирали і працювали з ними, це такий спосіб профілактики злочинності, бродяжництва, наркоманії.

— А чи є щось для літніх людей?

— До війни у нас були плани створити Інститут третього покоління, щоб захопити своєю діяльністю і людей поважного віку. У пенсіонерів свої проблеми: діти виросли, покинули домівки, тож багато хто з них почувається самотнім. Вони мають повно енергії насправді, але не знають, куди її реалізувати. Тож ми створили програму «Берегиня»: це і психосоціальна підтримка, й різноманітні майстер-класи, влітку екскурсії, скандинавська ходьба. За цією програмою нині займаються переважно ВПО, але можуть приходити всі охочі. Плануємо зараз відновити роботу програми «Діалог» — це зустрічі, які допомагають долати конфлікти — між батьками і дітьми, вчителями та учнями. Турбота про ближнього — це наша роль і місія у громаді, ми робимо це самі та навчаємо інших — людяності, доброго ставлення, ми мотивуємо людей, вселяємо в них віру і надію.

Багато робимо своїми силами, бо фінансування дуже бракує, особливо під час війни. До нас колись приїхав волонтер Корпусу Миру, він тоді сказав: «Україна — така міцна країна, що вам не потрібні гроші, у вас найбільший ресурс — це люди». І ми всією громадою та всією Україною це демонструємо щодня.

Центр надання соціальних послуг: с. Нові Петрівці, вул. Європейська, 12, телефон: 0674607001

Текст і фото – Христина Дичко