«А як там у школі?»

Дата публікації: 09.11.2023

 

 

«Київське море»  провело один день у двох ліцеях Петрівської громади

 

 

Ми разом з учнями проїхалися у шкільному автобусі, завітали до нещодавно обʼєднаного Петрівського ліцею, в якому діти навчаються у дві зміни. А потім відвідали Новопетрівський ліцей – найбільший навчальний заклад за кількістю учнів, який працює дистанційно. Побували на спортивних змаганнях і познайомилися з досягненнями школярів

 

У теплі з комфортом

 

Ранок сонячний, а діти трішки сонні, але натхненні збираються на зупинці біля кафе «Вежа» у Нових Петрівцях, аби їхати на уроки. Шкільний автобус курсує за чітким графіком, щоби вчасно довезти усіх школярів. Усього за день робить 16 поїздок і дві зупинки. Кожен рейс має свої списки учнів та відповідального дорослого. О 8:45 їдуть пʼяті, восьмі та девʼяті  класи, заходимо разом з ними, щоб поспілкуватися дорогою до ліцею. Діти з цікавістю за нами спостерігають, хоч і трохи соромляться.

 

На перших рядах сидить 14-річна Діана Шумілова, яка навчається у девʼятому класі та мріє стати психологом.

 

– Я живу тут недалеко, приходжу швидко, – розповідає дівчина. – Та коли вже холодно чекати – автобус просто насолода, бо тут тепло і доїжджаємо швидко. З деякими однокласниками, що сиділи поруч, я так і подружилася.

 

Рухаємося далі по салону до юрби галасливих хлопчаків. З нами не проти поговорити 10-річний п’ятикласник Єгор Крюков. Хлопець каже, що шкільним автобусом доїжджати до школи краще, ніж звичайним.

 

– Тут спокійно, – ділиться враженнями Єгор, – ні за що не треба хвилюватися. Тут я можу поспілкуватися з друзями, обмінятися піснями, фотографіями. Мені подобається так їздити.

 

На зупинці в центрі Нових Петрівців підсідає решта учнів за списком. 7 чи 10 хвилин минають як мить – і ось ми уже біля першого корпусу Петрівського ліцею у Старих Петрівцях. Помітно, що діти звикли до порядку й організовано поспішають на уроки. Автобус тим часом повертається за іншими школярами.

 

 

 

Всебічний розвіток лідерів

 

А ми прямуємо до Петрівського ліцею, проходимо коридорами, які уже встигли прикрасити по-осінньому. У кожного класу – своє вікно, й учні за власним творчим проєктом роблять на них аплікації, мають повну свободу самовираження.

 

Багато яскравих барв, жовто-багряне листя, осіння панна – такою діти бачать осінь. Ці та інші атрибути сезону на шибках свідчать про неабиякий креатив і цікаве самовираження. Кожна віконна інсталяція – по-своєму особлива, має власний сюжет.

 

 

Із директоркою Петрівського ліцею Ольгою Петровською бачимось у її кабінеті, розпитуємо про шкільний автобус.

 

– Разом із батьками нам вдалося організувати графік автобуса так, що діти встигають добратися на свої уроки, – каже Ольга Вікторівна. – У когось навчання розпочинається з першого уроку, в когось – із другого. Розклад продуманий так, щоб після добудови укриття у другому корпусі він не змінювався. Є три класи, які й зараз, і потім будуть навчатися у другу зміну. Нині приділяємо багато уваги командній роботі, аби в дітей сформувалися мʼякі навички, потрібні для життя. Бо дистанційне навчання не завжди цьому сприяло.

 

Розмову продовжуємо в коридорах ліцею. Поки розглядаємо учнівську творчість, до директорки періодично підбігають діти, кожен зі своїми запитами. Ольга Вікторівна всім приділяє увагу, а згодом зауважує, що така комунікація дуже важлива, щоб налагодити довіру зі школярами. І навіть коли учні в коридорі у нас на очах грають у футбол – це нормально, адже мають бути активними на перервах, щоб вивільнити свою енергію.

 

Далі знайомимося з кабінетом безпеки, скоро тут почнеться урок, а поки діти займаються з інвентарем, інформаційними стендами, роздатковими матеріалами. Бо все це – не експонати, а інструменти для розвитку. Тут є навіть форми різних спецпідрозділів і макети, на яких вчать надавати першу медичну допомогу. Школярі щодня дізнаються і про мінну безпеку, і пожежну, й особливості роботи рятувальників, які проводять свої уроки. Директорка розповідає, що кожну кімнату ліцею максимально використовують в освітньому процесі; у першому корпусі у Старих Петрівцях є укриття, тож можливість очного відвідування закладу якісно покращує навчання.

 

Окремо зупиняємось біля конструкції з маскувальною сіткою, ліцеїсти вже стали справжніми професіоналами у їх плетінні. Адже вчилися у досвідчених волонтерів, тож нині регулярно створюють нові сітки й відправляють нашим захисникам.

 

17 жовтня на території Старопетрівського корпусу ліцею відкрили оновлений спортивний майданчик. Це стало можливим завдяки компанії «Монделіс Україна» та організаційній підтримці фонду «Благомай». Тепер тут нове покриття, паркан та асфальтована доріжка.

 

 

Велика дистанційна родина

 

До Новопетрівського ліцею ми завітали на спортивний захід, бо навчання тут відбувається дистанційно через відсутність укриття. Однак на кінець жовтня уже готова проєктна документація бомбосховища.

 

«Дистанційка» не заважає здобувати тут освіту аж 643 дітям.

 

За словами Алли Тишковської, батьки готові були піти на труднощі дистанційного навчання, бо за роки роботи вдалося налагодити довіру між усіма учасниками освітнього процесу: педагогами, учнями та їхніми батьками. І в цьому, запевняє, формула успіху закладу.

 

У день нашого візиту в ліцеї проводили Всеукраїнський захід «Здорова Україна» – «Ліга дружніх». За останніми приготуваннями у спортзалі ми зустріли вчительку фізкультури й організаторку свята Тетяну Крилову. Вона – амбасадорка загальноукраїнського проєкту «Нова фізична культура». Разом із колегою Євгеном Смоловиком розставляли інвентар, зустрічали учнів та готували сюрпризи на фінал. Тетяна Григорівна й Алла Петрівна надзвичайно натхненно розповідають про своїх дітей: які вони креативні, розумні, як ними можна надихатися. І справді, коли близько сотні пʼятикласників, а саме для них відбувався захід, заполонили ліцей, стало гамірно, але й радісно, хотілося бути біля них ще, аби зарядитися цією невичерпною енергією.

 

Тримався сонячний жовтневий день, а тому розминка й основний забіг пройшли на стадіоні ліцею. Як справжня наставниця, Тетяна Крилова та її колеги-вчителі пробігли один кілометр разом з учнями. Адже й забіг був символічним – за героїв України. В цей час Алла Петрівна всіляко підтримувала й підбадьорювала юних спортсменів. Далі всі разом перенеслися до спортзалу й продовжили з веселими активними іграми, які й змаганнями назвати складно. Бо переможці – всі, на цьому директорка й учителі наголосили під час нагородження: кожен з учнів отримав медаль «Біжу за героїв України» та іменний сертифікат. І щасливі діти ще довго ділилися враженнями.

 

Майбутні науковці та креатори

 

Поки діти розбігаються, директорка ліцею проводить для нас екскурсію.

 

– Ми хоч і навчаємося дистанційно, але зробили ремонт, аби дітям було приємно сюди приходити. Відкрито ресурсну кімнату для роботи з інклюзивними дітьми, бібліотеку, є стенд із досягненнями, – ділиться Алла Тишковська.

 

Пʼятеро ліцеїстів отримують стипендію голови сільської ради, а двоє – президентську стипендію! Одна з них – Карина Кирієнко – запевняє, що на це досягнення її надихнула саме директорка. Хоча вийшло і не одразу. Спочатку виборола лише третє місце в області, а до всеукраїнського етапу допускали тільки перші два. Буквально через кілька місяців розпочали роботу над іншою темою – «Правове регулювання соціального захисту людей з інвалідністю», яка й привела до перемоги.

 

– У ніч перед захистом роботи по області був обстріл, було важко, але ми впоралися, – каже Карина. – Не раз хотілося все кинути, піддавалася емоціям, але тоді неабияк підтримувала  Алла Петрівна й батьки. На захисті на всеукраїнському рівні теж було дуже лячно: багато сильних претендентів, уся увага на тебе. Та поруч завжди відчувала підтримку. Тому все вдалося.

 

Школярка зізнається, що після захисту стала впевненішою в собі, розуміє, що варта чогось і не гірша за інших. А ще Карина з нетерпінням чекає на можливість навчання офлайн, бо так, зізнається, їй легше засвоювати матеріал.

 

Окрім цього, щороку директорка реєструє ліцей на проєкти для школярів 8-11 класів. А це, наприклад, олімпіада геніїв, міжнародний конкурс «Destination Imagination», фінальні етапи яких відбуваються у США. Ліцей бере участь у напрямах «мистецтво», «креативне письмо» та «короткий фільм».

 

 

Наталія Мацьовита – наставниця одинадцятикласниці Ангеліни Макухи по короткометражці, яку планують відзняти вже найближчим часом.

 

– Ідея для стрічки повністю належить Ангеліні, – ділиться Наталія Василівна. – Дівчинка – неймовірна молодчинка, багато робить сама, навіть домовляється про техніку. Ми розпочали роботу в жовтні та маємо час до 17 грудня. Це буде ролик на екологічну тематику. Конкуренція велика, адже будуть учасники зі всієї України. Тож є над чим попрацювати. Сама ж Ангеліна одразу загорілася ідеєю. Дівчина вирішила розповісти про страусину ферму та стайню, на якій окупанти вбили коней. Батьки підтримали, як і наставниця.

 

– Ніхто особливо не говорить про тварин, які постраждали через війну, – озвучує свої думки Ангеліна. – А ще я би хотіла завдяки фільму допомогти відновити постраждалі ферми. Навіть якщо я не зможу виграти, мене тішить, що я розповім про цю проблему.

 

Дівчина вже знайшла оператора й режисера. Тож із нетерпінням чекатимемо на перші результати. Добрим здобуткам дистанційка не на заваді. Ангеліна зізнається, що спершу було важко адаптуватися. Але згодом зрозуміла, що так їй легше засвоювати матеріал та є більше часу на відпочинок.

 

Іноді – як долати виклики – треба вчитись у дітей. Вони роблять помилки й пробують знову, досягають успіхів та поспішають за новими, не соромляться просити про допомогу, якщо складно. Живуть своє життя на максимум можливого під час війни.

 

Текст і фото – Христина Дичко