«Приходьте хоч посеред ночі – тількі допоможіть»

Дата публікації: 14.08.2023

 

Сім’я зі Старих Петровців просить долучитися до плетіння сіток

 

Юлія Пономаренко зі Старих Петрівців разом з рідними організувала плетіння маскувальних сіток для вій­ськовослужбовців. Уже місяць дівчина разом з мамою та маленькою донькою годинами волонтерять за власноруч створеним верстатом. Дуже бракує допомоги й робочих рук, бо на заклик відгукується зовсім мало людей. А кожне маскування в умовах бойових дій – це врятовані життя

 

«Якщо тебе не виявили – ти живий…»

 

За словами командира добровольчого формування Петрівської територіальної громади Олександра Мороза, маскувальні сітки – надзвичайно актуальні на фронті. Нині дуже високий рівень технологій, з неба можна спостерігати все і на різних відстанях. Росіяни масово використовують різні дрони, від малих до величезних «Орланів». Тому сам процес маскування є для наших військових одним із найважливіших: якщо тебе не виявили – ти живий. Це ж стосується і техніки.

 

– Навіть якщо бліндаж і видно з неба, – коментує Олександр Мороз, – то зрозуміло, що в нього прилетить, якщо буде помічено рух або скупчення людей. Але коли цей бліндаж чи окоп натягнутий маскувальною сіткою, то зверху не видно нічого. Все, що є важливим, – усе слід маскувати, крім, хіба, муляжів, які використовують для відволікання уваги ворога.

 

У сітках потреба є завжди. Вони вигорають на сонці, псуються внаслідок перепадів температури, рвуться, коли їх знімають-одягають. Тому це витратний матеріал.

 

Тонкощі плетіння

 

Ідея плести сітки у Юлії Пономаренко виникла із запиту знайомої, яка шукала десять величезних сіток на танки та БТРи, розміром 10х6 метрів. Дівчина поцікавилась у знайомих, які займались плетінням, але в них не було вільних сіток. Виявилось, що черга з військових, кому потрібні сітки – місяць, а то й більше. Наразі навіть сили Протиповітряної оборони, які захищають Київщину, дуже їх потребують. Бо не кожного разу військові встигають зняти маскування перед роботою ППО. Адже у цій справі надзвичайно важлива швидкість реагування. Отже, сітки потрібні знову й знову.

 

Розуміючи критичну по­требу, Юля з мамою вирішили плести сітки вдома.

 

– Донька стала моніторити: як і що робити, яку сітку придбати, розмір спочатку робили один, потім інший, – розповідає мама Юлії Наталія Пономаренко. – У цій справі багато нюансів: коли натягуєш сітку, не має бути прямого кута в клітинках, але сильно натягувати теж не можна. Я потягла один раз сильніше і сітка порвалася. Тож вчилися на своїх помилках.

 

Сітку краще робити з тканини спандбонд, вона легка і не горить, а тліє. Важливі також кольори принту, бо дівчата орієнтуються на запит: якщо в лісостеп – більше жовтого або плямами, у ліс – зеленого.

 

Робочі руки потрібні постійно

 

Щоб зібрати кошти на матеріали, Юля і Наталя кинули клич через соцмережі, і це вдалося. А от на заклик робочих рук відгукнулося вкрай мало людей. Юля веде дитячі розвивальні заняття, то інколи допомагають батьки, які чекають на дітей. Утім, це лише двічі на тиждень по годині. За весь місяць прийшло, може, з десяток людей.

 

– Суттєва допомога – це коли хоча б квадратний метр сплів. Прийдіть двічі на місяць, допоможіть хоч дві-три години, – просить пані Наталія. – Не треба ходити кожного дня. От по вулиці дала клич у групі у Вайбері, переглянули майже всі, але не прийшов ніхто.

 

Пані Наталя наголошує: можна приходи­ти, коли навіть немає нікого вдома, хоч уночі. Бо верстат для плетіння звели на вулиці. Матеріали необхідні є, стільчики, укриття від дощу – господарі все підготу­вали. За тиждень можна було б сплітати по 60 квадратних метрів, якби було достатньо людей, а це, на хвилинку, лише одна сітка. Самостійно дуже довго й складно це робити.

 

– Знайома у мене плете в Баришівці, то вони збираються кожну неділю на 11 дня. Але їх там приходить по 10–12, я бачу по фотографіях. І вони стали до верстата: кілька годин – сітка. Так і хочеться робити. А тут плетеш – і кінця не видно, бо за місяць завершуємо тільки одну велику сітку, – ділиться Юля.

 

Коли вже замотують рулон, дівчата кладуть нашим воїнам гостинці: цигарки, мівіну, цукерки, сушене мʼясо. Хлопці щасливі! Відправляють тільки перевіреним бригадам – на БТРи, танки, автівки, установки ППО. Запитів дуже багато.

 

Юля і Наталя дуже сподіваються на допомогу робочих рук, постійно роблять дописи у різних групах та соцмережах. У разі повітряної тривоги у них є надійний підвал, якщо у когось дітки, можна приходити з ними, бо в Пономаренків – чудовий дитячий майданчик та маленька Вероніка, яка з радістю складе компанію.

 

Знайдіть можливість до­помогти, адже це справді дуже важливо для наших захисників!

 

 

Як долучитися до плетіння?

 

У будь-який зручний для вас час приходьтеза адресою: с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, 48А.

Або телефонуйте – 0631174584, Юлія Пономаренко

 

 

Текст і фото – Ольги Стукало