Воїни світла, воїни добра

Дата публікації: 27.06.2022

Як готують захисників Петрівської громади

 

Пікап упевнено мчить лісовою дорогою, вправно оминаючи ями та гілки дерев. У повітрі здіймається курява, залітаючи до салону через напіввідчинене вікно. Їхати досить небезпечно, адже тутешні шляхи через поля і ліси можуть бути заміновані. Минає трохи часу, і машина зупиняється поблизу піщаного укріплення. Воно надійно сховане в лісі від сторонніх очей. Нас зустрічають озброєні люди в балаклавах. Ми приїхали на тренувальну базу бійців добровольчого формування Петрівської територіальної громади (ДФТГ). Сьогодні у хлопців чергове тренування

 

Кадри вирішують усе

 

Роздивляємось, куди нас привезли. Територія посеред лісу огороджена колючим дротом, по периметру зроблений насип із піску.

 

– Нам надали земельну ділянку площею 1 га. Ми найняли техніку, викопали капонір, облаштували високе укріплення. Вийшов дуже хороший тактичний полігон із тиром для стрільби, – розповідає командир ДФТГ Олександр Мороз. – З покришок зробили ділянку для тактичних занять, відпрацювання входу в приміщення, зачистки.

 

Відразу видно, що тут створили всі необхідні умови для якісного тренування бійців. Адже військово-тактична і вогнева підготовка – це основа для підготовки ефективного бійця.

 

– Будемо відпрацьовувати тактичну підготовку, вхід у приміщення, зачистку, командну роботу. Потім – вогнева підготовка, стрільба по мішенях із різних положень, – ділиться програмою тренувань заступник командира з бойової підготовки ДФТГ Сергій Ільїн.

 

 

Сергій Іванович – кадровий військовий. У 2004 році закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Проходив службу у внутрішніх військах, а потім у Національній гвардії. У селі Нові Петрівці живе 13 років, проходив службу в місцевій військовій частині. Брав участь в АТО. У 2017 році вийшов у запас за станом здоров’я у званні підполковника. Сьогодні в його підпорядкуванні близько 450 бійців ДФТГ, яких він навчає воєнній справі.

 

– Навчаємо хлопців бойовій підготовці, основам самозахисту, навичкам виживання. Базовий курс підготовки бійця складається з тактичної, медичної, фізичної та вогневої підготовки, – розповідає Сергій Іванович.

 

Переважна частина учасників ДФТГ не має бойового досвіду, не пов’язана з армією й жила до війни звичайним мирним життям. Тільки декілька осіб є учасниками АТО. Але досвід набувається з часом. Не менш важливою є мотивація та особисті якості людини.

 

– У березні ми з підрозділом виїхали до однієї з військових частин. Там потрапили під мінометний обстріл. Вразило те, що в такій стресовій ситуації люди без бойового досвіду продемонстрували залізний характер і витримку. Без хаосу і паніки виконували всі накази командира, чим показали силу духу справжніх воїнів, – згадує ті події Сергій Ільїн.

 

Тяжко в навчанні

 

Поки ми розмовляємо з підполковником, хлопці вже чекають на початок тренування. Набивають магазин набоями, перевіряють зброю й шикуються.

 

– Відпрацюємо вхід у приміщення, а потім зачистку, – каже Сергій Іванович.

 

 

Лунає команда, і бійці починають «штурм». Заходять по черзі, прикриваючи один одного, швидко перевіряють усі можливі загрози.

 

– Рухайтесь щільніше, скоротіть дистанцію. Ви повинні працювати як єдиний механізм. Ваше завдання – стати одним цілим, – дає поради командир.

 

З кожною новою спробою помилок усе менше, як і зауважень командира. Приміщення успішно взяте й зачищене, тож переходять до наступного завдання – стрільби по мішенях.

 

– Заряджай, цілься, вогонь!

 

Лісову тишу розриває різкий і гучний звук автоматних черг. Стріляють із різних положень – стоячи, з коліна та лежачи. Далі – вогонь одиночними пострілами.

 

 

– Головне завдання – не тільки влучити в мішень, але й навчитися швидко змінювати позицію, миттєво реагувати на будь-яку потенційну небезпеку. У разі необхідності прикрити бойового товариша, якщо раптом у нього виникла проблема. Наприклад, заклинив автомат або закінчилися набої. У бойовій ситуації потрібно враховувати все, – ділиться досвідом Сергій Іванович. – Ніколи не знаєш, звідки прийде небезпека, тому потрібно бути готовим до будь-якого розвитку подій. Вогнева підготовка – лише частина навчання. Чимале значення надаємо тактичній медицині.

 

Уже всі бійці ДФТГ пройшли кілька спеціальних курсів за участю українських та іноземних інструкторів і мають базові навички надання медичної допомоги.

 

Після закінчення стрільби йдемо дивитися на результати. Переважно стрільба влучна і купна. А хтось навіть зумів поцілити в самісіньку «десятку». І це з відстані в 100 метрів!

 

Після навчань бійці знімають балаклави, щоб відпочити. На нас дивляться прості хлопці. Усміхнені, серйозні, задумливі. Але погляд видає людей, що вже бачили війну. Спокійний, пронизливий, холоднокровний. У кожного з них своя історія, але всіх об’єднала війна. Виявилося, що майже ніхто з них не служив в армії. Коли рашисти вдерлися в громаду, вони не розгубилися і не злякалися. Взяли до рук зброю, щоб бити ворога, як це завжди було в історії України.

 

Воїнами не народжуються – ними стають

 

Денису Пясковському 25 років. До війни працював менеджером із продажу у компанії, що займається інженерними системами. Говорить, що ніколи не думав, що його майбутнє буде пов’язане з військовою справою.

 

 

Сьогодні він – рядовий ДФТГ Петрівців і разом із побратимами стоїть на захисті громади.

 

– Долучився до оборони громади на другий день війни. Батьки спочатку дуже переживали й боялися, але потім підтримали моє рішення, – розповідає Денис. – У перші тижні чергували на блокпостах і патрулювали вулиці. Прикривали нічну роботу артилерії, спостерігаючи за місцевістю в прилади нічного бачення і тепловізори.

 

Як і для більшості українців, війна розділила життя Дениса на «до» і «після». Він зробив власний нелегкий вибір. Тепер розглядає для себе варіант стати професійним військовим і вступити до Збройних сил України. А поки що поєднує навчання воєнній справі з роботою, працюючи відділено.

 

 

Як розповідає командир ДФТГ Олександр Мороз, у складі добровольчого формування об’єднались люди різного віку і різних професій. Найстаршому бійцю 66 років, а наймолодшому – 20. Серед них – поліціянти, кінологи, картографи, водії. Є навіть ювеліри. Також 8 жінок: кухарі, медики, одна дівчина хоче стати снайпером. Усіх цих різних людей об’єднує бажання захищати свою Батьківщину, свою громаду й свій дім.

 

За місяць бійці пройшли великий обсяг базової тактичної й медичної підготовки. Успішно засвоїли базові навички безпечного поводження зі зброєю, пересування місцевістю, злагодженої роботи парами та в групах.

 

З полігону повертаємося з подвійним відчуттям. З одного боку – триває війна і вся територія України досі перебуває у небезпеці. З іншого — відчуття захисту та довіри до хлопців, що, не роздумуючи, стали на захист свого дому, громади й країни. З такими воїнами ми обов’язково переможемо. Адже справжній козацький дух нікому й ніколи не зламати.