Олександр Мороз: «Самовіддача наших добровольців на найвищому рівні!»

З перших днів війни місцеві жителі створили добровольче формування Петрівської територіальної громади, яке патрулювало вулиці, встановлювало блокпости, виявляло і знешкоджувало ворожих диверсантів. Про історію створення цього ДФТГ, його щоденну роботу і труднощі ми поговорили з командиром Олександром Морозом

– Олександре Вікторовичу, як виникло добровольче формування в нашій громаді?

– Я спочатку став виконувачем обов’язків командира ДФТГ після того, як призначеного командира мобілізували до лав Збройних сил України. Певний час зайняло юридичне оформлення нашого формування. Але швидкість самоорганізації людей на захист своєї громади була просто миттєвою. Жителі громади самостійно встановили блокпости, перекрили вулиці, організувалися в самооборону і вибрали собі командирів. Усе було зроблено швидко, якісно, а головне – ефективно. Самовіддача людей була на найвищому рівні.

– Добровольче формування територіальної громади – те ж саме, що й ТРО?

– Ні, є різниця. Юридично наше добровольче формування не є окремим підрозділом, а належить до військової частини в складі Територіальної оборони ЗСУ. Добровольче формування повністю складається з добровольців. Вони не отримують зарплату. За законом вони отримують речове забезпечення за кошти місцевого бюджету, а зброю – від батальйону. Також у ДФТГ інші завдання. Якщо ТРО створювалася для кругової оборони певної місцевості, то добровольче формування виконує більше партизанські завдання в цій місцевості. Сьогодні підрозділи ТРО можуть направляти для виконання бойових завдань у будь-якій частині України, натомість бійці ДФТГ залишаються на території своєї громади для її захисту. Контракт із ДФТГ підписується на 3 роки. Звичайно, людина може розірвати контракт. Однак, бійців ДФТГ у будь-який час можуть мобілізувати до лав ЗСУ й отримані тут знання і навички стануть безцінним досвідом під час проходження служби.

– Яка кількість місцевих жителів долучилася до складу ДФТГ?

– Зараз у складі нашого формування близько 450 людей. Це люди різного віку і професій, хтось має досвід служби в армії, а хтось – ні. Коли почалась війна, багато людей були готові голіруч зупиняти ворога. Надалі ми отримали зброю, поділилися на групи, які чергували на блокпостах, патрулювали вулиці. Хочу окремо зазначити, що завдяки швидкій та якісній організації у нашій громаді не було масових випадків мародерства та пограбувань. Безпосередньо під час бойових дій ми активно співпрацювали з військовими, які безпосередньо захищали нашу громаду. З ними разом тримали оборону Гути. З усіма хлопцями в нас склалися дуже хороші відносини. Ми досі підтримуємо зв’язок, товаришуємо і дуже вдячні кожному за допомогу.

– Якою була активність ворожих ДРГ на території нашої громади?

– Ворог працював досить інтенсивно. Наші патрулі постійно затримували й передавали поліції диверсантів і підозрілих осіб, які здійснювали розвідку місцевості, фотографували різні об’єкти на території Нових Петрівців, Старих Петрівців, Лютежа, Гути-Межигірської.

– Чи служать у підрозділі жінки?

– Так, звичайно. У нашому ДФТГ 8 жінок. Це кухарі, військові медики, що пройшли навчання з домедичної допомоги й тактичної медицини від інструкторів зі США та Червоного Хреста. Від початку війни дуже багато жінок виявили бажання допомогти. Забезпечували продуктами, готували їжу, допомагали з координацією гуманітарної допомоги, збором інформації, обліком даних.

– Наскільки бійці ДФТГ забезпечені усім необхідним – формою, амуніцією?

– У нас декілька разів виникала ситуація, коли є гроші, але немає чого і де купити. Особливо, коли це потрібно зробити дуже швидко. На першому етапі головною проблемою було забезпечити бійців формою. Майже всі замовлення у військторгах і на складах були заброньовані для ЗСУ. Але поступово власними зусиллями й завдяки волонтерам нам вдалося знайти й придбати майже все необхідне: форму, взуття, каски, бронежилети. Так, нещодавно ми закупили ще 100 комплектів форми та 80 бронежилетів. У процесі оформлення перебувають 2 пікапи L-200 та позашляховик, які нам передали волонтери.

– Як часто тренуються бійці?

– У нашому ДФТГ є різні люди. Хтось працює, а хтось втратив роботу через війну. Ми складаємо графіки занять, виходячи з вільного часу і можливостей людей. Намагаємось обрати оптимальний для більшості час. Дуже важливо, щоб заняття проходили в малих групах для напрацювання навичок командної роботи та бойової взаємодії. Ці групи вже входять до складу рот, взводів, відділень. Зараз заняття проходять двічі на день, адже охочих дуже багато. До обіду працює одна група, а після обіду – вже інша. Намагаємося, щоб одна людина постійно відвідувала заняття 1-2 рази на місяць.

– Які основні завдання сьогодні стоять перед ДФТГ?

– У перші місяці війни ми чергували на блокпостах і патрулювали вулиці. Зараз здійснюємо тільки щоденне патрулювання вулиць. Ми можемо зупиняти й перевіряти автомобілі, але в більшості випадків це вже робить поліція.