Що робитимете, якщо завтра війна?

    Дата публікації: 22.02.2022

    Олександр Руденко, учасник АТО (Нові Петрівці):

    – Кожен із тих, хто був на передовій, готовий до відкритої війни з Російською Федерацією ще від 2014-го року і знає: куди, коли і як рухатись у час ікс. Наші родини давно має плани евакуації за таких умов. Щодо зв’язку – варто придбати радіоприймач на довгих, середніх та ультракоротких хвилях із потужною антеною та додатковим запасом батарей. Але я раджу зберігати спокій. У нашому районі формується батальйон тероборони – як зі штатним особовим складом, так і з резервом, а також допоміжними добровольчими підрозділами при територіальній громаді. Наші Збройні сили не дадуть ворогу можливості далеко зайти вглиб країни. А ті – непрохані гості, хто зайде – живими додому вже ніколи не повернуться.

     

    Лідія Людкевич, пенсіонерка (Нові Петрівці):

    – Я тривожної валізи не збирала і не думаю збирати. Гречки не закуповувала, у погребі повно усього є. Загалом опалюю газом, але є й грубка, щоправда, дрова вже закінчуються. Сподіваюсь на краще: що у нас сильна армія, мужні чоловіки, які захищають нас від біди. У разі чого тікати не планую, буду лишатися вдома й не виходити. Щоб сховатись від обстрілів, є погріб. У дітей така ж позиція. Насправді на цю тему навіть не хочеться звертати уваги, бо в один день повідомляють одне, а наступний – інше. Надходить суперечлива інформація, це вже набридло. Враження, що вони й самі не знають, як все складеться. Звісно, зараз тривожніше, ніж було у 2014 році, адже російських військ від наших кордонів усе ніяк не відводять.

     

    Віктор Варченко, власник магазину «Домовичок» (Старі Петрівці):

    – Дуже хвилююсь із приводу імовірного початку широкомасштабної війни, слідкую за інформацією. У мене двоє синів: старшому – 32 роки, у нього своя сім’я; меншому – 25, він за контрактом три роки відслужив у нацгвардії. Якщо буде загострення, піде на фронт. Я військовозобов’язаний, стріляти вмію. Якщо створюватимуть загін місцевої територіальної оборони, то я, звісно, приєднаюся. Тікати нікуди не збираюся. Дружина теж неабияк занепокоєна, вона колишній медпрацівник, сказала, що якщо, то піде зі мною, буде патрони подавати. Щодо моїх покупців – не помітно, що в людей є якась паніка й вони чимось запасаються. Я не бачу сенсу збирати тривожну валізу, її надовго не вистачить. Щодо продуктів – гречки ще не купляв, але кілька банок тушкованки є.

    Читайте також

    Ця чарівна купальська ніч

    Читати далі

    Півонії, обійми і донати для фронту

    Читати далі

    «Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

    Читати далі

    Від футболу до таборів закордоном

    Читати далі

    Запустити серце — врятувати життя

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі