2025-й: від сліз втрат до сліз щастя

Ми перегортаємо останню сторінку 2025 року. Це був черговий рік, який випробовував нас на міцність. Рік, що залишив по собі глибокі рубці, проте не зламав нашу волю. Головна тема цього номера — підсумки 2025 року. Але замість сухої статистики я пропоную згадати емоції, які ми прожили разом. Бо саме вони роблять нас людьми і нацією

Війна не почалася цьогоріч. Вона триває з 2014-го, а повномасштабне пекло — з 2022-го. Ми вже давно не маємо ілюзій і навчилися жити в умовах боротьби за своє життя і майбутнє країни. Але 2025-й став черговим роком нашого незламного духу і титанічної витривалості.

Скільки разів за цей рік ми плакали? Від болю втрат, які, на жаль, стали страшною буденністю. Громада втратила 18 земляків у 2025-му… Це рана, яка не загоїться. Але водночас ми жили, боролися і любили. Плакали і від щастя, коли чули рідне «Живий!» у слухавці.

Чим ми пишалися? Тим, що попри втому, яка накопичувалася роками, ми не опустили рук. Наші діти навчалися в темряві та укриттях, але перемагали на олімпіадах і конкурсах.

За кого ми вболівали? За тих, хто зараз в окопі. За тих, хто тримає небо. За кожного захисника, волонтера, лікаря, енергетика, рятувальника.

Цей рік вкотре довів: найтемніша ніч не здатна загасити світло всередині нас.

У цьому номері ми говоримо про те, що дає нам сили стояти далі. Це наша пам’ять. У матеріалі «Заносьте в хату дідуха» ми повертаємося до витоків. Наші берегині традицій розповідають, чому солом’яний «павук» під стелею — це потужніший захист для душі, ніж будь-які модні тренди. Ми згадуємо часи, коли за жменю зерна для посівання вчителі карали школярів, а колядувати доводилося пошепки, щоб не почула радянська влада. Сьогодні ж співаємо на повний голос. Це наша ідентичність, яку не знищити ракетами.

Війна могла б зробити нас черствими і жорстокими, але натомість вона додала нам людяності. Уперше в громаді відбулася зворушлива акція «Візьми тваринку в добрі руки». Це був іспит на чуйність, який ми склали на відмінно.

Історія про пса Дені розчулить навіть найстійкіших. Цей собака, втікаючи від страху, пробіг 150 кілометрів! Коли його знайшли пораненим, він плакав справжніми сльозами на столі у ветеринара. А коли знайшлися господарі Дені — сльози потекли знову, вже від радості.

Навіть після безсонних ночей і під звуки тривог ми не дозволили ворогу вкрасти у нас свято. У нашому матеріалі — репортаж про те, як громада відзначила День святого Миколая та День ЗСУ.

Так, наші свята тепер мають присмак пороху. І коли діти в укриттях розповідають вірші, це розриває душу. Але ми — діємо. На доброчинному ярмарку волонтери громади збирали кошти на зарядні станції для наших захисників.

Шановна громадо! Вітаю вас із Різдвом Христовим та Новим роком!

Ми входимо у 2026-й рік загартованими, як сталь. Я бажаю вам сили тримати стрій стільки, скільки буде потрібно. Віри, яка міцніша за скелю. І головне — нашої української Перемоги. Нехай наступний рік стане роком повернення — наших людей, наших земель і нашого миру.

Тримаймося. Слава Україні!

Олександр Сагура, засновник газети «Київське море»