Дивіться, рідненькі, як вас громада проводжає…
Дата публікації: 03.10.2025
У вересні Петрівська громада попрощалася з двома героями — Миколою Гецушем та Олександром Гайдуком, які загинули, захищаючи Батьківщину
14 вересня у Нових Петрівцях в останню путь провели військовослужбовця Миколу Гецуша, 1981 року народження.
Микола закінчив середню школу № 1 у Нових Петрівцях (тепер Новопетрівський ліцей) та професійно-технічне училище в Києві за спеціальністю автослюсар. Працював за фахом, відкрив у Нових Петрівцях власний бізнес, ремонтував машини.
Син Миколи навчається у Новопетрівському ліцеї.
— Я його знаю як батька учня. Хороший батько, дитина його любила, Микола завжди відвідував батьківські збори, піклувався про сина, цікавився його успіхами у навчанні, — розповідає директорка Новопетрівського ліцею Алла Тишковська.
На початку повномасштабного вторгнення Микола захищав Петрівську громаду у складі ТРО, а в жовтні 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України.
Він був водієм групи матеріально-технічного забезпечення. За віддану службу військового нагородили медаллю «За оборону рідної держави». Воїн загинув 10 вересня 2025 року внаслідок ворожого ракетного удару в Новодонецькому Краматорського району Донецької області.
Петрівчани вийшли провести Миколу Гецуша живим коридором і квітами. Коли труну з тілом заносили в храм — пролунала повітряна тривога як нагадування, що поки війна триває, ми не зможемо жити спокійно.
Наші співчуття близьким та рідним Героя!
17 вересня, у дощовий день, навіки попрощалися з новопетрівчанином Олександром Гайдуком, 1988 року народження.
Олександр народився в селі Яхнівці на Хмельниччині. Здобув спеціальність токаря. У Нові Петрівці переїхав 2008-го року. Мешкав разом із братом. Працював робітником, а потім будівельником. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть «золоті руки».
Попрощатися з Олександром прийшла і його сусідка Галина.
— Такий добрий, хороший, щирий хлопець був, завжди допомагав, ми спілкувалися, дружили, — каже вона. Олександр вів здоровий спосіб життя та займався спортом. Мріяв створити власну родину, але не встиг.
У листопаді 2024 року вступив до лав Збройних Сил України. Проходив службу в навчальному центрі «Десна» (в/ч А3435), де і обірвалося його життя.
В Олександра залишилися батьки, брат, тітка та друзі. Відспівали воїна у Свято-Покровському храмі у Нових Петрівцях. Поховали на місцевому кладовищі поряд з музеєм.
Вічна пам’ять землякам!
Фото з фейсбук-сторінки Петрівської громади
Читайте також

Місце, де чекають своїх

«Не дай, Боже, нікому таке пережити»

«Плани, яким не судилося здійснитися»

«Завжди допомагав товаришам»

Загинув на Донеччині за Україну

Замість весільного маршу — прощання
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну