«Справжній літак я ще не потягну, а ось іграшковий — будь ласка»

Волонтерка Вікторія Калитенко відсилає на фронт найнеобхідніше

Новопетрівчанка Вікторія, мати чотирьох дітей, організувала допомогу землякам-військовим, які служать на харківському напрямку. Попри те, що жінка виїхала з громади, все ж не втрачає зв’язок з малою батьківщиною

Спочатку волонтерка виготовляла медову суміш для захисників, а тепер завдяки донатам від новопетрівчан відправляє воїнам засоби гігієни, батарейки, повербанки, газові картриджі, ліхтарики, ліки та інші потрібні речі.

— Для військових такі посилки з тилу — радість, розуміння, що їх не забули, й додатковий стимул, — пояснює вона.

Усе почалося з меду

Вікторія народилася і виросла в Нових Петрівцях. Вчилася у місцевих школах № 1 і № 2. До декретної відпустки працювала вчителькою української мови та літератури й педагогом-організатором у старопетрівській школі.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, третьому синові Вікторії виповнилося три місяці.

Волонтерка згадує, що перші тижні вторгнення, коли ворог наближався до села, були найстрашнішими.

— Ми на початку війни вистояли, бо згуртувалися, підтримували одне одного. Росіяни якраз тоді перед нашим селом стали. Військові разом з місцевими мешканцями зупинили росіян, — розповідає Вікторія.

У лавах тероборони громаду захищав чоловік Вікторії, а саму її разом з дітьми відправив на Черкащину, звідки він родом. Там купили невеликий будинок, а два роки тому в подружжя народилася ще донечка.

Перебуваючи у декретній відпустці, Вікторія почала допомагати воїнам.

— Я людина доволі активна, тож мені важко просто сидіти, нічого не робити. І ось надумала відправити військовим мед. Надивилася різних відео. Тут багато людей тримають пасіки, то я збирала кошти, закуповувала мед. І вирішила робити його з імбиром і лимоном. Саме осінь була, сезон нежитю. Фасувала мед у маленькі пакетики. Хлопці оцінили — зручно, в кишеню поклав і на позиції, — пояснює волонтерка.

Півтора року тому в родину Калитенків прийшло горе — на фронті загинув старший брат чоловіка. Потім до лав ЗСУ приєднався кум Вікторії з Нових Петрівців — Іван. Це спонукало жінку ще активніше допомагати нашим захисникам.

Громада відгукнулася

Іван Попов до повномасштабного вторгнення працював на «Новій пошті» кур’єром, розвозив посилки і мав безліч знайомих. Тепер служить у 134-му окремому батальйоні Територіальної оборони ЗСУ, який базується у Вишгороді. Серед побратимів є ще земляки з Петрівської громади. Нині Іван з хлопцями виконує бойові завдання на Харківщині.

— Івана багато хто знає у Петрівській громаді. Це мій однокласник, хрестив нашу найменшу донечку. Він — неймовірна людина. Вірний друг і гарний кум. Своєї сім’ї ще не має. Але дуже любить дітей, йому б працювати в дитячому садочку, — каже Вікторія.

Друзі спілкуються майже щодня, коли Іван не на позиціях. Він розповідає про їхній з побратимами нелегкий побут: іноді бракує то вологих серветок, то сухих душів.Купують бійці засоби гігієни за свої кошти, використали і знову треба…

Після такої розмови Вікторія зібрала та відправила кумові посилку, але зрозуміла, що може допомогти більше, і не тільки Іванові, а і його товаришам.

Тож оголосила збір коштів на потреби 134-го батальйону. Оголошення волонтерка розмістила в соцмережах — на своїй сторінці та у спільнотах Петрівської громади.

— Петрівчани відгукнулися. Сусідка навіть мені написала, подякувала, — розповідає Віка.

Разом зі старшим сином Андрієм Вікторія на зібрані кошти придбала для військових багато вологих серветок, робочих рукавичок, пакетів для сміття, 100 сухих душів, ліхтарики, батарейки, газові картриджі, засоби від комарів, акумулятори для радіостанції тощо. А ще мед та інші смаколики. Усе це відправили «Новою поштою».

Щоб надіслати хлопцям посилку, волонтерці довелося орендувати флетбокс — великий контейнер.

— Забезпечення військових державою, звісно, є. Але часто якихось поставок чекати доводиться довго, а речі потрібні вже зараз. До того ж допомагати нашим захисникам — це показувати їм, що ми разом. У них з’являється додаткова мотивація. Показник того, що вони не самі, що про них турбуються, підтримують, що ми з ними, — пояснює Вікторія.

Замовили… літак

Волонтерка вже має фотозвіт від Івана — посилку одержали.

— Дуже дякую землякам за підтримку. Все поїде по позиціях, — написав кум.

Тим часом Вікторія вже готує наступну передачу. Жартує, що хлопці замовили літак!

— Справжній літак я ще не потягну, а ось іграшковий, будь ласка, — усміхається жінка й демонструє фрагменти плетеного літачка, який власноруч робить для хлопців.

В’язання, до речі, хобі Вікторії. Коли працювала у школі, плела набори для навчання учнів, а тепер в’яже для своїх дітей. До літачка і серйозне замовлення —
ліки.

— Виходячи на позицію, кожен боєць повинен із собою мати pill pack. Це одноразова доза препаратів, яку слід прийняти при пораненні. Сюди входять парацетамол, мелоксикам і моксифлоксацин. Ціна питання: 100 наборів за 5500 грн, — пояснює волонтерка.

Вікторія наголошує, що збір на потреби військових — постійний, вона створила банку для 134-го батальйону і регулярно звітує про надходження та витрату коштів.

— Для нас — це певна сума на банківській картці, а для них радість, що їх не забули. Для нас це кілька натискань у застосунку, а для них додатковий стимул. Хтось прогортає далі, хтось поставить лайк і зробить репост, хтось скине донат, а вони відпочинуть і підуть на позицію. Знову. Банальна фраза про міцний тил має стати простою істиною, — вважає волонтерка.

Текст — Яна Осадча