Оксана Дермель: «Діти мої заняття відвідують залюбки»

Як майстриня навчає маленьких петрівчан вишивати бісером

Жителька Димера Оксана Дермель багато років захоплюється вишивкою з бісеру. Каже, що вся її родина — творча. Те, що починалось як хобі, тепер стало роботою. З лютого 2025 року жінка працює психологинею в комунальному закладі Петрівської сільської ради «Центр надання соціальних послуг» і проводить майстер-класи. Оксана передає свої знання з вишивки дітям і дорослим Петрівської громади. У вільний час створює з бісеру картини, прикраси, розшиває ним одяг. Деякі з робіт продає на благодійних ярмарках, щоб допомогти ЗСУ

Цікаві сюжети й непрості техніки

Оксані змалечку подобалися намиста й інші прикраси.

— У нас — уся сім’я творча, — каже майстриня.

Мама зробила їй особливий подарунок — вишила бісером картину з весільного фото, яка тепер прикрашає Оксанину оселю.

Згодом вишивати картини, рушники і прикрашати одяг почала й сама.

На її першому витворі було зображено пса породи бордер-колі. Картину жінка подарувала мамі, оскільки вони обидві народилися в рік собаки та обожнюють цих тварин.

— Чомусь мені дуже сподобався той пес. У мене якраз був не надто сприятливий період у житті, складний рік видався. І вишивання так затягнуло, відволікало, бо ти хоч і вишиваєш за схемою, але все одно поринаєш у творчість. А для наступних робіт я вже сама підбирала бісер, — згадує майстриня.

Потім Оксана вишивала рушники, а згодом взялася за велику картину «Таємна вечеря», її виконала в сірих кольорах.

— Такий у мене був порив душі в той момент. Я дуже хотіла вишивати, — розповідає Оксана.

З часом майстриня стала оздоблювати одяг: вишила на джинсовій куртці портрет дівчини, прикрасила пальто.

— Вибирала якісь цікаві сюжети. Люблю романтичні, котиків, песиків, — каже Оксана.

Бісер для своїх робіт купує чеський, пояснює, що він найкраще підходить для картин, а для прикрас можна використовувати й китайський.

Оксана не продає свої роботи, а лише дарує та віддає на благодійні ярмарки для допомоги ЗСУ, які в Димерській громаді відбуваються щомісяця. Один такий захід було присвячено і збору коштів для дитини з діагнозом СМА, де також реалізували роботи майстрині.

— Я майже всі віддаю. Вдома лишилася, мабуть, одна моя картина. Це два котики, що сидять на даху, вона називається «Рай існує».

А ще Оксана Дермель робить особливі сувеніри з бісеру для військових — брелоки на дерев’яній основі. Один з них вишила своєму чоловікові, який також служить у війську.

— Сама розробляла макети брелоків. Бо хлопці просили, щоб у кожного був не типовий, а особливий. Було складно, адже кожен символ щось означає. Мені треба було зробити їх певного розміру. Трішки поморочилася, але було цікаво, — розповідає майстриня.

Діти ходять залюбки

Оксанин кабінет міститься у дитячому будинку «Любисток», що в Нових Петрівцях. Вихованців з цього закладу евакуювали на початку повномасштабного вторгнення. Тепер це приміщення частково функціонує як пункт незламності, також тут знаходиться відділення соціально-психологічної допомоги КЗ «Центр соціальних послуг».

— Працюю тут з лютого цього року. Раніше я була вчителькою в школі, маю дві освіти — психолога і вчителя. З весни проводимо різні заходи та майстер-класи, — розповідає Оксана.

Ідеї занять — нестандартні та різноманітні. Наприклад, орігамі-вишиванки, саморобки на тему космічних фантазій із повітряно-бульбашкової плівки або воскові свічки.

Нещодавно майстриня стала навчати своїх вихованців бісероплетіння:

— Почали з найпростішого, з такого квадрата, коли набирається бісер, затягується четверта намистинка і далі пішли. Дівчатка створювали каблучки з бісеру. Були старші, менші та зовсім маленькі, першокласниці, — каже вона.

Про заняття, які Оксана проводить двічі на тиждень, діти дізнаються з оголошень і часто не тільки самі приходять, але й друзів приводять.

Єдине обмеження — за кількістю. Викладачка пояснює: якщо вони просто малюють, то на заняттях може бути 10–20 дітей, а якщо це вишивання чи в’язання, то треба підійти до кожного і приділити особливу увагу. Тоді краще, коли група менша.

— Діти відвідують майстер-класи залюбки. Захопившись, буває, сидимо годину, а то і дві! — ділиться Оксана.

За її словами, складність майстер-класів полягає в тому, що треба все продумати, аби дітям було цікаво, встигнути пояснити й навчити, а ще організувати так, щоб кожен пішов додому з виготовленим власноруч виробом.

— Я не тільки проводжу майстер-класи. Іноді ми переглядаємо мультфільми на проєкторі, також є бібліотека з цікавими книжками, — розповідає викладачка.

Які плани на майбутнє

Далі у планах — виготовлення квітів з пухнастого дроту (Оксана каже, що вони зараз дуже популярні), композицій, вишивання та декорування одягу. Завдання з бісероплетіння також будуть ускладнюватися: майстриня хоче навчити дітей вишивати ромашки, а зі старшими створити традиційне українське намисто — силянку.

— Я завжди щось вигадую, в мене немає нічого шаблонного, повний політ творчості. Керівництво підтримує мене, з такою підтримкою хочеться творити і  надихати. А дітям так само хочеться чогось цікавого, нового, — ділиться Оксана.

Текст — Яна Осадча