«Братики, ви приїхали додому»

У липні Петрівська громада попрощалася із загиблими героями: старопетрівчанином Вадимом Трощинським і новопетрівчанином Михайлом Кацімоном. Обидва загинули на Донеччині, захищаючи нашу Батьківщину

24 липня у Старих Петрівцях рідні, побратими та односельці віддали останню шану Вадимові Трощинському. Герой повернувся додому «на щиті».

Старопетрівчани пам’ятають Вадима як працьовитого й доброзичливого чоловіка, що захоплювався технікою, любив машини, вмів ремонтувати. Останнім місцем його роботи було комунальне підприємство «Петрівський благоустрій».

Вадим Трощинський — людина великої мужності та відданості. Народився 1971 року, брав участь в АТО. З початку повномасштабного вторгнення знову добровільно став на захист України, вступивши до лав ЗСУ.

Загинув воїн 6 червня 2025 року при виконанні бойового завдання в Краматорському районі Донеччини.

У нього залишилася велика родина — мати, троє братів і племінники.

— Працював зварювальником, добре володів своїм ремеслом. Їх у мами було четверо синів. Брат Вадима також воює, він на Сумському напрямку, — розповідає сусідка.

Попрощатися із полеглим захисником вийшло майже все село, люди ставали на коліна перед похоронною процесією, а останній шлях воїна усипали квітами. Відспівали Вадима у храмі, місцем вічного спочинку стало кладовище у рідних Старих Петрівцях.

26 липня рідні, друзі, побратими і земляки попрощалися ще з одним героєм. Нацгвардієць Михайло Кацімон також загинув на Донеччині.

Народився Михайло 1987 року в Нових Петрівцях, тут закінчив школу № 3, потім вивчився на автослюсаря. Але фаховою справою обрав встановлення вікон, жив у Києві, та ніколи не забував рідне село.

— Золота дитина! Завжди вітався, був привітним і доброзичливим, — згадують сусіди.

Михайло був спокійним, щирим, справжнім батьком і патріотом.

Чин процесії почався у батьківській хаті воїна. Громада прощалася з героєм килимом із живих квітів і коридором пам’яті. На коліна ставали дорослі та діти, аби віддати останню шану полеглому захисникові. Новопетрівчани не розійшлися навіть тоді, коли над жалобною процесією з гучним звуком пролетіла ворожа балістика.

У Михайла залишилася велика родина — дружина, двоє синів, батьки та сестра.

Шана і вічна пам’ять Героям! Щирі співчуття рідним!

Фото з фейсбук-сторінки Петрівської громади