Горе у громаді…
Дата публікації: 05.03.2025
Лютий приніс страшні втрати. Цього місяця ми з глибоким сумом попрощалися з двома відважними захисниками України — новопетрівчанами Валерієм Мамаєвим і Віктором Калитенком. До кладовища Героїв проводжали рідні, побратими, односельці та численні жителі громади
1 лютого 2025 року поховали Валерія Мамаєва. Він народився 13 серпня 1981 року в Києві. Після закінчення школи здобув фах автомеханіка та відслужив строкову службу в армії. Повернувшись, здійснював ремонти автомобілів.
У червні 2022 року Валерій вступив до 11 окремого батальйону спеціального призначення 112 ОБрТрО, де служив автомеханіком. Близькі згадують його як чуйну, спокійну та надійну людину.
— Валерій був дуже добрим, позитивним, спокійним, не з тих, хто багато говорить чи показує емоції. Він завжди випромінював тепло, мав той глибокий і надійний характер, на який можна спертися, — згадує його сестра Валентина Бабич. — Останній раз ми бачилися 11 січня минулого року. Брат зайшов до нас із дружиною, попили чаю, поговорили…
Захисник загинув 10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Його батько родом із Нових Петрівців, тому сім’я вирішила поховати героя тут. У Валерія залишилися батьки та дружина.
27 лютого відбулося прощання з військово службовцем Збройних сил України Віктором Калитенком. Він навчався у першій школі в Нових Петрівцях. Стояв на захисті України ще з 2015 року, пройшов АТО, з початку великої війни продовжив боронити рідну землю. Служив молодшим сержантом, командиром відділення мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 72 ОМБр.
Друзі згадують Віктора як спокійну, добру, щиру та усміхнену людину, яка завжди була поруч у важкі хвилини.
— Раніше ми з ним разом щоранку пили каву біля магазину на Ватутіна в Нових Петрівцях. Якось ця традиція у нас сама з’явилася. Ходили влітку з друзями на дискотеку. Дуже шкода Віктора, біль нестерпний, — говорить його подруга та сусідка Марта Зайченко.
Воїн загинув 29 вересня 2024 року у боях на Донеччині, захищаючи нашу державу від російських загарбників. Йому було 39 років. У Віктора залишилися батьки і брат.
Щирі співчуття рідним! Вічна пам’ять та подяка воїнам!
Читайте також

Місце, де чекають своїх

«Не дай, Боже, нікому таке пережити»

«Плани, яким не судилося здійснитися»

«Завжди допомагав товаришам»

Загинув на Донеччині за Україну

Замість весільного маршу — прощання
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну