«Потреба в сітках більше, ніж раніше»

    Дата публікації: 04.02.2025
    Невтомні руки: (зліва направо) Світлана Зінов’єва, Наталія Воробйова, Ольга Мішина, Наталія Пономаренко, Юлія Пономаренко, Вероніка Пономаренко, Віра Зайченко, Тетяна Рижук, Ольга Горбатенко віддано плетуть сітки для фронту

     

    Волонтери зі Старих Петрівців щодня плетуть маскувальні сітки, які захищають технику й життя наших військових на передовій

     

    Захищає та маскує

    — Є багато випадків, коли російський дрон, що летів в окоп чи бліндаж до наших хлопців, просто застрягав або заплутувався у плетеній сітці, не діставши воїнів в укритті. Тож сітка є надважливим елементом захисту на фронті, — ділиться 27-річний пілот безпілотних ударних авіаційних комплексів 14-го окремого полку БпАК СБС Ярослав Кондратю (позивний «Француз») із села Нові Петрівці.

    Плести сітки в громаді почали з першого дня великої війни, групи плетільниць є чи не в кожному нашому селі. Уперше про волонтерську ініціативу «СіткаРучки» 33-річної старопетрівчанки Юлії Пономаренко та її родини, яка організувала роботу з плетіння сіток у себе на подвір’ї, ми писали 2023 року на сторінках «Київського моря». Тоді волонтери лише починали свій шлях. З того часу їхня справа перетворилася на потужний центр допомоги в громаді для наших захисників.

    — Військові часто телефонують і дякують, адже наші сітки зупиняють дрони, маскують позиції і техніку. Слова «Ваша сітка зберегла нам життя» стають для нас найціннішою нагородою, — ділиться мама Юлії, 52-річна Наталія Пономаренко.

    Особливу увагу волонтери приділяють потребам земляків із Петрівської громади, які зараз на передовій. Сітки передають на різні напрямки фронту: Харківський, Запорізький, Донецький.

     

    На сітки черга

    За словами Юлії Пономаренко, потреба в сітках тепер навіть більша, ніж раніше: слід маскувати й техніку, і бліндажі. Через важку ситуацію на фронті іноді наші бійці змушені залишати свої позиції та обладнувати нові. Тому, крім будівельних матеріалів та інструментів, просять постачати й маскувальні сітки.

    Тож зараз волонтери ініціативи «СіткаРучки» плетуть маскування для 58-ї бригади, яка виконує бойові завдання на Харківському напрямку. Це вже третій запит від військових цього підрозділу.

    — Зараз плетемо білі маскувальні сітки. Їх потрібно чотири, і всі великого розміру. Робота нелегка, але ми знаємо, як важливо це для хлопців і дівчат на передовій, — розповідає Юлія Пономаренко.

    Виготовлення однієї сітки може займати декілька днів, залежно від її розміру й кількості залучених до праці волонтерів. Особливо складно, коли військові просять великі розміри — наприклад, 8 на 10 метрів. До того ж кожна сітка складається з частин, які потрібно зшивати, а це забирає чимало часу. Та й команда не завжди стабільна — інколи працюють десятки людей, а буває всього декілька пар рук.

     

    Кожна на свойому місці

    Команда плетільниць налічує близько 30 осіб, і кожна приходить за своїм графіком: хтось може працювати тричі на тиждень по кілька годин, хтось має можливість виділити цілий день раз на тиждень. Однією з перших до ініціативи приєдналася новопетрівчанка Ольга Григорівна Мішина. Наймолодшій учасниці, Юлиній доньці Вероніці, лише п’ять років, але вона вже розуміє, що навіть маленька допомога важлива. Разом із нею до плетіння долучаються й інші діти, починаючи з шести років, а також молодь — вісімнадцятирічні студенти, які іноді присвячують цій справі повні дні.

    Приходять не лише мешканці Старих Петрівців. Люди із сусідніх Нових Петрівців і Лютежа теж активно долучаються до роботи, хоч і не завжди можуть приїздити через відстань. Лютежани бувають рідше, бо їм складно повертатися додому ввечері.

    Є й такі затяті, що трудяться весь день, не перериваючись, і це викликає занепокоєння у Наталі щодо їхнього здоров’я, адже процес важкий і фізично виснажливий.

    — Плетуть від самого ранку й до ночі, та іноді треба вже й відпочити, бо робота важка: руки болять, спина терпне, а ноги гудуть, — розповідає Наталя.

    Допомагай, але перевіряй

    На жаль, трапляються і прикрі ситуації. Нещодавно команда зіткнулася з шахрайством, коли передані матеріали продавали замість того, щоб потрапити до військових.

    — В одній із груп знайшла пост військового. Він скинув список потреб: шампуні, мило, порошок. Я зібрала кошти, люди передали речі, і все було готово до відправки. Однак на пошті сказали, що адресу вказано в Тернопільській області, а не в Сумській, як зазначив чоловік. Я подзвонила, і він просто вимкнув телефон. Потім заблокував мене у фейсбуці. Такі випадки вибивають із сил, — засмучена Юлія.

    Бувало, що сітки опинялися у продажі на OLX. Тож тепер їх передають безпосередньо на фронт через Нову пошту, оминаючи третіх осіб.

    Трапляються й трагічні історії, коли відправлені сітки не встигають дістатися до своїх адресатів. Так, в один із днів у військових пропав зв’язок, а через три тижні прийшло сумне повідомлення — хлопців, які мали отримати сітки, вже не було серед живих.

    Коли вже замотують рулон, волонтерки кладуть нашим воїнам каву, чай, горіхи, печиво й навіть сушене м’ясо, яке самі готують за допомогою придбаного дегідратора. Деякі продукти передають небайдужі односельці. За словами Юлії, вони не вимагають фотозвітів від військових, але завжди раді, коли бачать, як їхні сітки приносять користь.

     

    Як долучитися до плетіння?

    Попередньо телефонуйте за номером 0631174584 до Юлії Пономаренко, а потім приходьте у зручний час за адресою: с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, 48-А.

     

    Текст і фото — Валерія Головачова

    Читайте також

    Місце, де чекають своїх

    Читати далі

    «Не дай, Боже, нікому таке пережити»

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі