Пам’яті Ігоря Бровка

    Дата публікації: 04.02.2025
    Відкриття куточка пам’яті Ігоря Бровка

     

    22 січня, у День Соборності України, в Старопетрівському Будинку культури відбулося відкриття куточка пам’яті Ігоря Бровка. Це місце вшанування нашого земляка, талановитого музиканта, викладача, депутата Петрівської сільської ради та воїна, який навесні минулого року загинув на фронті

     

    На відкритті були рідні Ігоря: його дружина, мама та сестра, а також численні друзі, колеги й односельці. Дружина Ігоря Людмила зачитала рядки з останньої музичної композиції чоловіка: «Рідна Україна буде завжди сильна. Єдина для доньки та сина кожного покоління».

    У куточку представлено речі, які були дорогими серцю полеглого воїна, як-от: фотографії, улюблена вишиванка, гітара, нотні записи та платівки «The Beatles», що були його натхненням.

    — Ігор завжди надихав і дарував віру у власні сили. 2021 року мої дев’ятикласники мріяли виступити на випускному під живу музику. Вони цілий рік їздили до нього, вчилися грати на інструментах, і завдяки підтримці свого наставника їхня мрія стала реальністю, — ділиться спогадами директорка Петрівського ліцею Ольга Петровська. — Я тоді працювала вчителькою і заступницею директора у школі, що на Валках. У мене навіть залишився запис того виступу, який я бережу як теплий спогад про Ігоря.

    Експозиція, присвячена Ігорю Бровку, зараз працює в ознайомчому форматі. Згодом її облаштують на постійній основі у приміщенні бібліотеки Старопетрівського будинку культури. Речі Ігоря будуть зберігатися у закритих стелажах під склом. Дату відкриття виставки організатори анонсують додатково. Ми низько схиляємо голови перед подвигом наших героїв.

     

    Фото з фейсбук-сторінки КЗ Петрівської сільської ради «Центр культурних послуг»

     

    Читайте також

    Місце, де чекають своїх

    Читати далі

    «Не дай, Боже, нікому таке пережити»

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі