Колядували — перемогу загадали
Дата публікації: 04.02.2025
Як у громаді попращалися з різдв’яно-новорічними святами
11 січня в Новопетрівському Будинку культури відбувся ІІ Фестиваль «Петрівська розколяда». У заході взяли участь 17 аматорських народних ансамблів з різних куточків Київщини, нашої громади та Києва, які подарували петрівчанам і гостям справжнє свято пісні, музики й українських традицій. У їхньому виконанні прозвучали не тільки стародавні, а й сучасні колядки та вертеп
Приїхали поспіватиі себе показати
Захід приймав колективи з різних громад Київщини, зокрема з Гостомеля і Здвижівки. Особливо тепло зустріли жіночий вокальний ансамбль «Перлини Бучі». Його сформували 2023 року після трагічних подій, що сталися в місті. Попри те, що колективу не виповнилося ще і двох років, його учасниці вже встигли підкорити серця слухачів.
На фестивалі «Перлини Бучі» виконали низку колядок, зокрема їхню найулюбленішу — «Спи, Ісусе, спи». Виступ завершується, однак аплодисменти не вщухають. У залі можна побачити сльози — настільки зворушливо звучала ця колискова.
— Ця колядка для нас найбільш знакова, така душевна, лірична. Водночас і колискова, і молитва. У ній просимо Бога, щоб захистив, охороняв, благословив, — ділиться керівник ансамблю «Перлини Бучі» Андрій Желізко.
Учасники фестивалю, вбрані у вишиванки, традиційні хустки й кожухи, своїм співом, здається, буквально оживляють українські традиції.
— Сьогодні наша мета — бодай на кілька хвилин занурити людей у світ Різдва і заспівати старі колядки, щоб вони згадали про українські звичаї і мистецтво нашого народу, — розповів керівник ансамблю «Барви Полісся» Богдан Кирієнко.
Готувались цілий місяць
Петрівчани з особливою любов’ю та бурхливими оплесками зустрічали виступи місцевих колективів, зокрема «Лютізьку леваду» та «Барви Петрівець», адже на сцені були їхні друзі, родичі, сусіди.
— Для нас це не лише велика честь, але й можливість побачити виступи інших колективів і перейняти щось нове, — ділиться 70-річна учасниця аматорського фольклорного ансамблю «Лютізька левада» Галина Швець.
«Лютізька левада» готувалася до фестивалю цілий місяць, ретельно добираючи пісні для виступу. Репертуар ансамблю багатий на традиційні колядки, але цього разу вирішили додати щось нове. Тож у їхньому виконанні лунали «Ми колядники з України», «Стукаєм до тебе» та «Дзвони дзвонять».
– Фестиваль створено, щоб ми не забували своїх традицій, а українські народні пісні жили вічно та передавалися наступним поколінням, — додає керівниця Вокально-інструментального ансамблю «Барви Петрівець» Альона Гайдичук-Іваненко.
«Замість колядки — гул гармати»
Чимало учасників та учасниць співочих колективів зараз на фронті захищають Україну, зокрема і цимбаліст ансамблю «Барви Петрівець» Юрій Майданський. Війна, наша боротьба, віра в перемогу були відображені в багатьох виступах артистів. Зокрема співачка Олександра Македон вразила присутніх такими рядками:
Лиш вітер свище поміж хат,
На небі зірка — ніби втіха,
А в серці смуток і розпад,
Замість колядки — гул гармати,
Замість свічок — вогонь війни.
Удома мати знов у хаті
Чекає сина із пітьми.
Прийшло Різдво, але не гріє,
Немає свята, щирих слів.
Лиш віра, мов вуглинка сонна,
Що розгориться між снігів.
На небі зірки сяють тихо,
Шепочуть: «Мир прийде колись».
А поки з болем і журбою
Молимось, щоб мрії ці збулись.

— До великої війни різдвяні пісні були значно запальнішими й веселішими, та нині можна спостерігати особливу ліричність у виконанні щедрівок і колядок, вони пронизані глибокими й сумними емоціями, — додає організаторка фестивалю та директорка КЗ «Центр культурних послуг» Юлія Іванова.
Окрім хорових виступів, глядачів вразили сольні виконавиці: Наталія Зайченко й Ірина Мартиненко. Керівників ансамблів та учасників відзначили дипломами за внесок у збереження українських традицій.
Текст і фото —Валерія Головачова
Читайте також

Ця чарівна купальська ніч

Півонії, обійми і донати для фронту

«Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

Від футболу до таборів закордоном

Запустити серце — врятувати життя

Два роки чекали на диво
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну