У той час, як одні вже третій рік усіх нас захищають, інші бідкаються, що «втомилися від війни»… «Київське море» вирішило дізнатись, чи скоротилася допомога петрівчан, як бізнес, волонтери та сільська влада нині допомагають оборонцям і чого найбільше вони потребують
Нагальні потреби
Ситуація на різних ділянках фронту, де воюють наші земляки, залишається напруженою. Росіяни продовжують тиснути. Скидають КАБи та ФАБи, обстрілюють з артилерії, атакують за допомогою FPV-дронів, здійснюють штурми за підтримки танків і бронемашин… Це все призводить до втрат техніки, спорядження, а найголовніше — людей…
— Нам критично не вистачає пікапів, дронів, аналізаторів дронів, тепловізорів. Амуніція та спорядження на передовій швидко втрачаються або зношуються, і їх теж завжди бракує, — розповідає новопетрівчанин, командир відділення 126-го батальйону територіальної оборони 11-ої бригади Борис Щур.
Він після поранення на Лиманському напрямку переніс операцію в Інституті травматології та ортопедії НАМН України і нині проходить реабілітацію. Найближчим часом планує повернутися до побратимів.
На постійній потребі дронів і РЕБів наголошує і новопетрівчанин, командир бойової машини та відділення 4-го батальйону 44-ї ОМБр Анатолій Красовський.
— Одного разу РЕБ допоміг знешкодити дрон, який міг би скинути щось на броню нашої машини. Це обладнання критично важливе, бо багато що над нами літає, а воно допомагає нам захищатися, — зазначає Анатолій.
У межах програми сільської ради «Підтримка захисника та захисниці Петрівської сільської територіальної громади та членів їхніх родин на 2024–2026 роки» в серпні він отримав 120 тисяч гривень на придбання мобільного РЕБу та аккумулятора для свого підрозділу.
— Це велика рідкість, коли сільська рада допомагає саме тим, що справді потрібно для виконання бойових завдань. У моєму підрозділі багато хлопців з усієї України, і не всі з них мають таку підтримку від своїх громад, — ділиться Анатолій Красовський.
На захисті позицій: Анатолій Красовський демонструє РЕБ і генератор, придбані за кошти Петрівської громади. Фото з архіву Анатолія Красовського.
Військові виплати
Цьогоріч бюджет Петрівської громади, який наповнюється з податків від місцевого бізнесу та жителів громади, став найбільшим донором допомоги для наших захисників.
2024 року Петрівська сільська рада виділила 37 мільйонів 750 тисяч грн на підтримку армії. Частина цих коштів пішла на задоволення потреб військових частин ГУР, підрозділів Нацгвардії, 3 ОШБр, 134-му ОБ ТРО та добровольчому формуванню громади.
Допомогу в розмірі 120 тисяч гривень для придбання необхідних матеріально-технічних засобів (дронів, РЕБів, тепловізорів, приладів нічного бачення тощо) станом на 30 вересня отримало 50 військовослужбовців-земляків, які нині виконують завдання в зоні бойових дій.
Ще 153 захисники одержали по 35 тисяч гривень. Це одноразова матеріальна допомога мобілізованим особам, призваним на військову службу з лютого 2022 року.
Також 85 нашим воїнам виділено кошти на лікування травм, поранень, отриманих у зоні бойових дій. Там суми виплат становлять від 10 до 25 тисяч гривень.
— Ми розуміємо, що волонтерська підтримка поступово згасає, тому громада взяла на себе зобов’язання допомагати військовим. Це зараз для нас пріоритет, — зазначає Петрівський сільський голова Радіон Старенький.
«Усі говорять, як їм важко»
Порівняно з початком великої війни кількість волонтерів у громаді зменшилась, залишилися тільки найстійкіші, які продовжують системно допомагати фронту. Переважно це родичі
захисників. У когось служать чоловіки або дружини, брати чи сестри, батьки або діти, а хтось уже пережив горе втрати… Одні плетуть сітки, шиють захисні костюми «кікімори», в’яжуть шкарпетки й рукавиці, інші — ремонтують автомобілі, роблять буржуйки, збирають і відвозять продукти на фронт… Журналісти «Київського моря» поспілкувалися з двома волон- терками, які належать до цієї когорти найстійкіших.
— Чимало волонтерів «вигоріли» та не витримали навантаження постійної роботи. Нині багато людей втомилися та вдають, що війна закінчилася. Усі говорять про те, як їм важко, але варто запитати себе: «А нашим хлопцям на фронті не важко?» — ставить риторичне питання волонтерка ГО «За покликом душі» Алла Дерепа. Для неї це вже особиста війна, адже на фронті втратила брата.
Волонтерка розповідає, що збори стали значно важчими, іноді, щоб закрити якийсь запит військових, доводиться використовувати власну кредитку…
Кожен понеділок Алли починається з оголошення на Facebook: «Я планую виїзд у п’ятницю», і пише список потреб наших воїнів. За тиждень вона за допомоги петрівчан намагається закрити всі ці запити, завантажує бус і вирушає в дорогу. Найбільшу мотивацію Аллі дають відгуки хлопців. Нещодавно жінка отримала повідомлення від захисника, якому передали аналізатор дрона.
— «Без цього ми б не вижили, він почав пищати, коли на нас летів FPV-дрон, — написав боєць. — Завдяки цій маленькій штучці ми змогли з хлопцями вчасно сховатися», — переповідає Алла.
Під час наступного виїзду волонтерка планує доправити допомогу тим, хто служить поблизу Харкова, Ізюма, Слов’янська та Покровська.
Невтомна: волонтерка Алла Дерепа безупинно трудиться, щоб забезпечити наших військових усім необхідним
Десятина для армії
Хоч сонячна і тепла осіння погода ще тримається, петрівські волонтери вже готуються, щоб було чим і як подбати про захисників узимку. Військовим конче потрібні будуть «буржуйки», а також спеціальні «зігрівайки», що вкладаються в рукавиці чи берці. З наближенням холодів зросте потреба на зимове екіпірування.
Місцева волонтерка, керівниця ГО «Зігрій захисника» Ніна Степенко у свої 67 років є однією з найактивніших у громаді. Встигає одночасно безліч справ. Керує групою з 30 майстринь-в’язальниць, які плетуть теплі речі для військових: шкарпетки, балаклави, пояси, рукавиці. Разом зі своїм колективом готує швидкі супи, випічку. Окрім цього, регулярно організовує збори коштів для допомоги фронту і спільно зі своєю «правою рукою» Віктором Панасенком доставляє продукти та необхідні речі хлопцям на передову.
Віктор Миколайович поділився тим, що його син зараз теж воює на Донеччині, хвилюється за нього, аж серце крається. Тому добре розуміє, наскільки важливо оперативно закривати потреби військових.
— Ось мені надійшов черговий запит — хлопчина з громади, який зараз лежить у шпиталі, подзвонив і каже: «Тітко Ніно, допомога потрібна хлопцям на донецькому напрямку, їм дуже важко». Хоч сам у лікарні, але страшенно хвилюється за своїх побратимів. Він дав мені цілий перелік того, що їм потрібно. Тож просто зараз збираємо все, — розповідає жінка.
Пані Ніна вірить, що запорукою довготривалої підтримки армії є принцип регулярно віддавати десятину свого доходу на потреби військових.
— Десятину віддати — це закон. Тому, хто дає, і Бог дає, — вважає Ніна Миколаївна та закликає всіх петрівчан донатити постійно.
Надійна команда: волонтери Ніна Степенко, Віктор Панасенко та їхній колектив помічників завжди готові надати допомогу нашим захисникам. Фото — Валерія Головачова.
Відродилися з попілу
Бізнес у громаді теж переживає нелегкі часи. Часті перебої з електроенергією, додаткові витрати на генератори, мобілізація працівників і нестача кадрів, падіння попиту. Але, попри всі труднощі, допомагати фронту намагаються навіть ті, чиє підприємство росіяни знищили майже вщент.
У березні 2022-го завод з виготовлення замороженої хлібобулочної продукції «Чанта Маунт», що в Нових Петрівцях, зазнав нищівного ракетного обстрілу росіян. Було зруйновано виробничі приміщення та обладнання, пакувальний цех, склад і 90 тонн готової продукції. Збитки підприємства сягнули 5 млн євро.
Станом на сьогодні «Чанта Маунт» змогла повністю відновити виробництво.
— У нас нині 12 співробітників служать у ЗСУ, і ми забезпечуємо їх усім необхідним: обмундируванням, шоломами, бронежилетами, — розповідає директорка ТОВ «Чанта Маунт» Олена Тараненко. — Допомагаємо пораненим, надаємо волонтерам заморожені круасани та хліб, а вони вже їх допікають і розвозять військовим. Для нас головне, щоб хлопці на передовій знали, що їх не забули.
Хоча іноді саме таке враження складається у наших військових. Особливо в тих, які з фронту приїжджають в тилові міста. — Коли я був у Києві під час відпустки, побачив, що столиця живе своїм звичним життям: бари, ресторани, гулянки. Люди поводяться так, ніби війни немає. І хоча це природно, мені здається важливим, щоб кожен пам’ятав, що наші хлопці тут, на передовій, ризикують життям щодня, — зазначає командир бойової машини та відділення 4-го батальйону 44-ї ОМБр Анатолій Красовський. — Нам потрібна постійна підтримка не лише на рівні матеріальної допомоги, а й моральна готовність бути поруч з нами до кінця.
Вдячний допомозі: військовий 32-ої ОМБр Артем Платоненко,що воює на Запорізькому напрямку, отримав для підрозділу розкладачки, енергетики, засоби гігієни тощо. Фото з архіву Артема Платоненка.
Допоможемо разом!
Зараз побратими Анатолія Красовського, 9 рота 44-ї ОМБр, яка воює на Куп’янському напрямку, оголосила збір на квадроцикли. Загальна мета — 500 тисяч гривень. Через велику кількість ворожих дронів бійці не можуть безпечно переміщатись на авто, бо на них активно полюють росіяни. Тому терміново потрібен більш маневрений транспорт — квадроцикли.
Важливий вантаж: медик із Нових Петрівців Сергій Житенко, який служить на Покровському напрямку у складі 79-ї ДШВ (крайній зліва). Для його підрозділу передали евакуаційні ноші, медикаменти, EcoFlow тощо. Фото з архіву Алли Дерепи.
