Війна знову забрала життя двох наших героїв

У травні мешканці Петрівської громади провели в останню путь Миколу Сакуна та Богдана Давидька

10 травня в останню путь провели Миколу Сакуна. Маючи вже 59 років, Микола сміливо взяв до рук зброю, ставши на захист України.

До початку повномасштабного вторгнення чоловік разом зі своєю сім’єю жив у Сиваському, на Херсонщині. Та родина була вимушена виїхати, адже їхній дім окупували російські війська. Новою домівкою став Лютіж, де воїн знайшов свій вічний спочинок.

Після переїзду в 2022-му році Микола добровільно вступив до лав  Петрівського ТРО, в жовтні того ж року був мобілізований у ЗСУ, увійшовши до складу 114 бригади 134 батальйону.

Батальйон, у якому ніс службу Микола Борисович, фактично стримав натиск ворога, не дав йому просунутися до траси між Покровськом та Костянтинівкою. Ця дорога є дуже важливою для нашої оборони.

5 травня 2024-го року боєць дістав тяжкі поранення на околицях населеного пункту Очеретине Донецької області, під час удару ворожої керованої 500-кілограмової аеробомби. Через два дні, 7 травня, серце Миколи Сакуна зупинилось у шпиталі.

— Наш захисник віддав своє життя за нас із вами, за нашу націю та незалежність. У воїна залишилася 85-річна мати, яка нині на окупованій території, та син, який також служить у лавах ЗСУ, — розповів Петрівський сільський голова Радіон Старенький.

Побратими Миколи Сакуна продовжують тримати оборону на Сході нашої держави, аби відплатити за кожного вбитого та звільнити рідну землю від російського окупанта.

26 травня Петрівська громада провела у засвіти полеглого військовослужбовця Богдана Миколайовича Давидька. Народився у Києві, але понад 20 років мешкав у Старих Петрівцях. Богданові мало б виповнитися 52 роки.

– Богдана Миколайовича всі знали як чуйну, хорошу людину. Завжди приходив на допомогу. Такими людьми треба захоплюватися. Він був людиною-позитивом — завжди з усмішкою. Гарно виховав дітей і дуже любив свою дружину, — із сумом розповідає староста села Старі Петрівці Альона Антонюк.

Воїн розпочав свою службу у лавах ЗСУ 12 квітня 2022 року. До того багато років присвятив роботі у ТОВ «Карат-Ліфткомплект », обіймав посаду заступника директора з монтажу ліфтів.

— Давидько Богдан Миколайович. Друг нашої родини вже багато років. Нечасто в нас траплялися зустрічі, але всі вони були такими душевними. І в дітей наших ніколи не було суперечок, тільки щира дружба і взаємна відданість. Ти виховав своїх синів справжніми чоловіками, вони завжди будуть для Інни підтримкою та опорою разом із донькою. У твоєму домі, який ти побудував як справжній господар, завжди буде мир, злагода, сміх дітей та онуків, твоя дружина зі всім упорається, в неї вистачить сил, — зазначила у своєму дописі подруга сім’ї Наталя Москаленко.

Загинув Богдан Давидько в Донецькій області, на Лиманському напрямку, 24 травня 2024 року. Громада на колінах зустріла героя, встелила квітами його шлях додому. З мужнім захисником попрощалися його рідні, друзі, односельці, побратими.

Фото з фейсбук-сторінки Петрівської сільської ради