Воюватимуть усі

Дата публікації: 10.04.2024

 

Як уже зараз підготуватися до служби в армії

 

Ситуація на фронті лишається напруженою. Ворог продовжує тиснути та готується до нового наступу. На жаль, щодня Україна втрачає своїх дочок і синів на передовій, значну їх кількість — поранено. Сотні тисяч захисників воюють уже два роки й потребують заміни. Хлопці, які зараз на «нулі», вважають, що черга захищати Батьківщину прийде до кожного чоловіка, який нині в тилу. Журналісти «Київського моря» зібрали поради військових, інструкторів та медиків, що допоможуть краще підготуватись до фронтових випробувань і зберегти своє життя

 

Подбайте про здоров’я

 

В армії ви маєте бути на 100% впевненим у своєму тілі, що воно вас не підведе у відповідальний момент бою. Тому найголовніше, з чого радять почати опитані нами військові — це вже сьогодні «підтягувати» своє здоров’я. Пройти обстеження, поздавати аналізи, пролікувати хронічні хвороби, обов’язково звернутися до стоматолога. Кожен з вас краще знає, що його турбує і на що насамперед варто звернути увагу. Військові жартують: «На ВЛК всі здорові, а як воювати — то всі хворі». Тому важливо, щоб у вашого здоров’я був певний запас міцності. Адже важкі погодні, фронтові умови, неабиякі фізичні навантаження стануть непростим викликом для кожного. Також дуже важливо покращити свою фізичну форму. У військових є приказка: «Повільний — мертвий». Тому має бути не лише витривалість, а й швидкість. Це може врятувати життя, додає доброволець із Петрівської громади Денис Шаманов із позивним «Шаман».

 

– У свій крайній вихід по нас почав працювати танк. Коли починається обстріл — ти повинен дуже швидко переміщуватися, дивитися на місцевість і бачити, куди ховатимешся. Бо не завжди є окоп — часто рятує звичайна вирва від прильоту. То ми бігли й стрибали у водостічну канаву, яка стала нашим укриттям, так, як ще ніколи не бігали, та один побратим все одно загинув. Тому фізична підготовка — те, що може врятувати, навіть коли по вас лупить танк, — каже військовий.

 

Зокрема, вже зараз слід почати бігати, підтягуватись і віджиматись, оскільки сила в руках — важлива для виконання багатьох завдань та власного самозахисту. Особливу увагу зверніть на зміцнення м’язів спини, бо їй буде найтяжче у прямому сенсі слова. Адже доведеться носити на собі бронежилет, зброю, боєприпаси, особисті речі… У багатьох військових проблеми зі спиною «вилазять» першими.

 

 

 

Знання медицини — на першому місці

 

Найголовніша навичка, яка на війні рятує життя — це вміння надати першу домедичну допомогу. Мова йде не лише про життя ваших побратимів, а й про власне. Ви точно маєте знати, як допомогти самому собі при різних видах поранень. Тому варто вивчити розміщення внутрішніх органів, важливих артерій і вен, завчасно налаштуватися, що матимете справу з кров’ю.

 

– Психосоматика діє так, ніби людина постійно відчуває цей запах крові, від чого деяких моїх бійців навіть нудить. Тому без жартів: в аптечку можна покласти якісь парфуми чи одеколон. Це спрацює з людьми, які панічно бояться вигляду крові, але це не панацея, — додає бойовий медик із Київщини Арсен Тумбулаєв.

 

Наступне, чого треба вчитися — накладати турнікет, тампонувати рани й розрізняти, який із цих методів зупинки крові буде дієвішим. Азів навчають на будь-яких домедичних курсах — зокрема і тих, які відбуваються на безоплатній основі у Петрівській громаді на базі добровольчого формування №1.

 

– Найперше, чого ми вчимо — надавати допомогу пораненим. Не лише комусь, а й собі, бо часто виникають ситуації, коли боєць отримує ушкодження, ту саму критичну кровотечу, а поруч немає медика. Хвилина може врятувати життя, якщо ти упродовж неї затягуєш собі турнікет чи тампонуєш рану. Бо при критичній кровотечі бойовий медик не встигне добігти до позиції, за цей час людина стече кров’ю, — пояснює керівник ДФТГ №1 Олександр Мороз.

 

На тренуваннях ДФТГ навчають правильно оглядати пораненого — так, аби не зашкодити йому, якщо він має критичні ураження, що не видно відразу. Наприклад, одне з важливих правил — не рухати людину, доки не буде впевненості, що її хребет не пошкоджено. Тільки після цього, зважаючи на інші поранення, можна перевернути її чи почати переносити.

 

 

Автомат — це про самозахист

 

Крім тактичної медицини, на війні рятує життя і вміння поводитися зі зброєю та стріляти з неї. Цього можна навчитись і на курсах ДФТГ, які проводять у нашій громаді щотижня за будь-якої погоди.

 

– Перед тим, як вчити людей стріляти, ми спершу інструктуємо їх, як не зашкодити зброєю собі та побратимам. Бо не так страшно, коли людина не вміє стріляти у ворога, як тоді, коли вона може випадково застрелити товариша. Тому вчимо навіть правильно стояти, ходити, лежати зі зброєю. Бо, скажімо, віддачею потужної зброї людину може збити з ніг. І вона має знати, як поводитися, де тримати палець, як треба заряджати й чистити зброю. Тобто щонайменше автоматом чоловік має володіти досконало, бо ця зброя — насамперед про самозахист, — наголошує Олександр Мороз.

 

На навчаннях добровольчого формування петрівчан вчать стріляти з різних позицій і відстаней. Зокрема, зі 100 метрів (ближній бій з ворогом) і з відстані 300 метрів. Крім того, додає керівник ДФТГ, чоловікам слід оволодіти кулеметом — хоча б теоретичними знаннями про його застосування.

 

Ветеран АТО/ООС і нині доброволець Володимир Старенький з позивним «Морква» додає, що багато необхідних на війні навичок здобув під час навчань ДФТГ. Зокрема, знання з тактичної медицини, стрільб, захисту від хімічних атак тощо. Те, чого не знав, довідався уже в навчальному центрі, які за законом України мають проходити всі мобілізовані громадяни. Тривалість підготовки до війни у тих центрах — щонайменше два місяці.

 

І зауважує: найголовніше — це бажання людини: і воювати, і водночас навчатися. Без ініціативи такий солдат, найімовірніше, стане тягарем.

 

— Кожному бійцеві треба насамперед досконало знати свою зброю, навчитися працювати з рацією і вміти орієнтуватися у незнайомій місцевості по найменших підказках природи чи горизонту. Але того, чого ви не знаєте чи не вмієте тут — там, на війні, вчаться дуже швидко. Бо від цього залежить ваше життя, — зазначає Володимир з позивним «Морква».

 

Доброволець із Петрівської громади Володимир Духота став на захист України в перший день повномасштабного вторгнення. Він умотивований воювати до перемоги, проте перепочинок потрібен і йому, і побратимам. А для цього військо необхідно наповнювати новими солдатами.

 

— Нам — тим, хто пішов служити 24 лютого, теж важкувато, хлопців треба міняти. Пересидіти цю війну однозначно не вдасться. Рано чи пізно воюватимуть усі, — наголошує Володимир Духота.

 

 

Де навчатись?

 

Військові радять щонайменше на симуляторах і в тирі відчути роботу зброї різних калібрів і типів. Крім того, варто бодай спробувати керувати дронами чи безпілотниками, оскільки на сьогодні це один з пріоритетних напрямів війни. Часто курси можна пройти безоплатно від різних громадських організацій, військових формувань або навчальних центрів.

 

Зокрема, на безкоштовних тренуваннях добровольчого формування у Петрівській громаді. Для цього слід зателефонувати за номером (093) 023 0440 та записатися на вишкіл.

 

Безкоштовно пройти навчання можливо на базі 3-ї окремої штурмової бригади. Бійці пропонують 7-денний тестовий вишкіл для тих, хто хоче спробувати себе у військовій сфері. Курс містить фізичні вправи, заняття з тактичної та медичної підготовки, зі стрільби, на симуляторах і за основами радіозв’язку, а також заняття з морально-психічної підготовки. Дізнатися подробиці можна за номером (068) 430 8002.

 

Також попередньо записатися на вишкіл можна у рекрутинговому центрі батальйону «Вовки Да Вінчі» за номером (098) 866 3657.

 

Ще ви можете отримати основні знання з інженерії безпілотників і ремонту дронів завдяки онлайн-курсу проєкту «Victory Drones», який створила відома волонтерка Марія Берлінська. Заняття безкоштовні, спеціалізованих навичок для опанування інформації не потрібно. А інший онлайн-курс — «Народний FPV» — може навчити вас, як власноруч удома скласти й налаштувати дрон. Дізнатися більше про навчання та записатися на курси можна на сайті «Victory Drones».

 

 

Текст і фото — Аліна Євич