Суперфуд із Нових Петрівців

Як у нашій громаді роблять олію з волоського горіха за спецтехнологією

Житель Нових Петрівців Віктор Пінчуков самотужки виготовляє цілющу олію з волоського горіха. Це справжній суперфуд, який допомагає при багатьох хворобах. У виробництві важливо дотримуватися правильної технології, інакше можна втратити до половини корисних властивостей. Чоловік поділився з «Київським морем» власними секретами

Технологія виробництва  —  запорука користі

Захоплення власноруч виробленою олією у Віктора почалося пʼять років тому, коли дружина мала проблеми зі здоровʼям.

— Для коханої жінки нічого не шкода, — каже Віктор, — тому я придбав дерев’яний прес, бо тільки при такому методі чавлення олія не втрачає своїх цілющих якостей, і почав експериментувати.

Технологію виробництва чоловік підгледів в інтернеті, дотримувався рекомендацій і вносив свої вдосконалення. Так, зʼясував, що оптимальний варіант для чавлення — кілограм горіхів за один раз. Віктор засипає їх у лляний мішок, який ставить усередину пресу, зверху поміщаються деревʼяні круги і поршень, який протягом декількох годин пресуватиме горіхи, щоб вичавити з них цілющу олію. Це тривалий процес. Але при такому способі не втрачається користь. Важливо дотримуватися і температурного режиму, олія в процесі чавлення не повинна нагріватися. Тож Віктор робить усе в приміщенні, де 13-15 градусів.

— Я знаю, що багато людей нагрівають олію, навіть якось реклама була — що гріють до 45 градусів, — ділиться своїми спостереженнями Віктор Пінчуков. — Це роблять для того, щоб вийшло більше олії, однак втрачаються корисні речовини. Таке буває і від контакту із залізом, олія просто окислюється, що руйнує омега кислоти, тому всі деталі пресу, які взаємодіють з продуктом, — деревʼяні.

З кілограма чищених горіхів виходить всього 420-430 грамів олії. Залишається ще й жмих, який можна використовувати для випічки, салатів або навіть робити домашні цукерки. Зберігається така олія тільки у скляній тарі, що теж запобігає окисленню. Придатний також посуд із медичної нержавійки, бо він не дає ніякої реакції з продуктом.

У сімʼї Віктора олією заправляють салати, готують на ній, додають до соусів і домашнього майонезу. Спершу робили невеликі порції суто для себе, а згодом, коли горіхи в господарстві підросли й стали давати більше плодів, — почали потроху продавати. Так, у місцевих чатах громади про Віктора знають під ніком “Дід Панас”. Експериментували також і з льоном, арахісом, гарбузовим та соняшниковим насінням. Але все ж повернулися до волоських горіхів.

Усе — заради здоровʼя. Віктор зізнається, що вони самі і хліб печуть без дріжджів, бо так корисніше, і борошно своє перемелюють. І шоколад власного виробництва, і оцет, навіть мило, а посуд миють гірчицею та содою. Городину і фрукти вирощують без хімікатів.

— У магазинних продуктах стільки хімії, що хай наші вороги таке їдять, — жартує чоловік. — А я звик до домашніх харчів. Пам’ятаю, як приїздив до бабусь і дідусів у село: їжа була дуже смачна, прямо з печі. Коли на Різдво завітаєш, а там і ковбаска домашня, ковбики, хрін…. Ми й сири робили свої — косичку, моцарелу, рікоту, сичужні, качокавалло. Утім, сировина стала дорога нині.

У всіх ідеях і починаннях Віктора дуже підтримує дружина. Така їхня життєва філософія: усе природне — найкорисніше для здорового організму та щасливого життя.

Текст і фото – Христина Дичко