«Воїн, що вселяє віру в перемогу»

Дата публікації: 18.12.2023

 

 

Авторка портрета Валерія Залужного з Нових Петрівців служить у нацгвардії

 

Сьогодні кількість жінок в українській армії — найбільша за всю історію. Одна з таких захисниць — Анастасія Базильчук із Нових Петрівців. Вона не лише досягає успіхів у військовій справі, а й втілює свій мистецький талант. Нещодавно дівчина створила унікальний портрет Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного

 

Мужний вікінг Залужний

 

Ще 2021 року, навчаючись у школі, Анастасія Базильчук готувалася до вступу в університет на дизайнера, бо завжди гарно малювала. Тоді ж близько познайомилася зі своїм односельцем, танкістом і художником Валерієм Петровим. Саме він давав дівчині перші професійні уроки малювання, під час яких слухала його розповіді про військове життя, про роботу. Тож мимоволі став її натхненником у подальшій військовій карʼєрі.

 

— На перших уроках ми вивчали техніки, креслення, — згадує Настя, — все починалося з простого олівця, якщо ти засвоїв його, далі переходиш до олійних фарб. Валерій завжди допоможе. Приходили до односельця не тільки на урок малювання, а й поговорити з ним про свої проблеми та успіхи, його всі обожнюють — і дорослі, й діти.

 

На жаль, вступних іспитів на дизайнера дівчина не склала. Паралельно зі службою в армії навчається на заочному відділенні Державного торговельно-економічного університету, на спеціальності «управління бізнесом». А втім, від свого захоплення творчістю не відмовилася.

 

Настя зізнається, що саме її вчитель повернув натхнення до малювання. І вже під час вступних випробувань до Нацгвардії дівчина працювала над портретом Валерія Залужного. Ідея зʼявилася завдяки штучному інтелекту: коли переглядала створені ним картини, натрапила саме на портрет головнокомандувача.

 

У картині Настя прагнула передати мужність, силу та мудрість Залужного, бо вважає його могутнім воїном, який не занепадає духом і вселяє віру в перемогу.

 

— Мені запав у душу образ Валерія Залужного як вікінга, створений штучним інтелектом, — каже дівчина. — На нього звернув мою увагу Валерій Петров. У такому образі, напевно, ми всі бачимо нашого генерала. Вікінги мали суворий характер, були міцні тілом, стійкі, звиклі до труднощів. Таким і є наш головнокомандувач.

 

Над полотном працювала три з половиною тижні, адже це тривалий процес, який потребує висихання попередніх шарів фарби. А ще паралельно Настя проходила підготовчі курси для служби у війську. Тепер думає над тим, як подарувати портрет самому Залужному та мріє створити портрет Володимира Зеленського. Саме з ним, упевнена дівчина, ми переможемо.

 

Окрім цього, захисниця створила ще одну картину на подарунок пушкарям Першої артбригади, які боронили Київ на позиціях у межах Петрівської громади.

 

— Коли я малюю — я відпочиваю, це розслабляє мене, я надихаюся таким видом діяльності, — розповідає Настя. Це дає можливість відволіктися від усіх проблем, і найперше — не думати про втрати через війну.

 

Дівчина надихає своїм ставленням до життя, творчості та професії воїна і радить усім не боятися своїх мрій і цілей, іти до мети, тоді все обовʼязково вдасться.

 

 

Мрія — служити українському народу 

 

Насті — девʼятнадцять, та про службу в армії стала задумуватись ще сімнадцятирічною, до повномасштабного вторгнення. Дивлячись на військових, які йдуть захищати свою країну, відчувши силу, могутність і душу цих людей, дівчина зрозуміла, що хоче служити Україні.

 

— На той момент я не знала, як відреагує моя родина, — зізнається Анастасія Базильчук, — та все вирішилося само по собі після 24 лютого 2022-го, коли росія відкрито на нас напала.

 

Родина Насті не виїжджала, вирішили бути в рідному домі. Батько дівчини — лісник, знає багатьох військових, і його знають. Тож із початком повномасштабної війни сім’я стала допомагати ТРО і ЗСУ. Батько знаходив і привозив військовим те, що було потрібно, Настя вела документацію для ТРО, готували обіди захисникам.

 

І вже через кілька місяців волонтерства дівчині запропонували роботу в Національній гвардії. Спершу вона відмовлялася, адже це велика відповідальність. Але згодом, добре все зваживши, почала працювати влітку 2023 року звʼязківицею і втілила власну мрію. Батьки підтримали доньку в її виборі.

 

— Найбільше у роботі мені подобаються люди поруч, бо вони — як друга родина, — ділиться Настя. — Тут кожен працівник переживає те саме, що і всі солдати, які підписують контракт. У Національній гвардії рівні умови для жінок і чоловіків. Усі носять однакові бронежилети й шоломи, всі виконують однакові завдання під час проходження курсу молодого бійця.

 

Настя потрапила до армії взагалі без фізичної підготовки, але за кілька тижнів звикла до навантажень. Військова вважає це правильним, а коли деякі хлопці пропускають дівчат у їдальні або в черзі до крамниці, ті просять їх цього не робити, бо всі вони в рівних умовах.

 

Нині Анастасія — контрактниця, вона планує і надалі служити в Нацгвардії. У майбутньому дівчина хоче будувати військову карʼєру й отримати керівну посаду.

 

Текст – Христина Дичко, фото з архіву Анастасії Базильчук