Обов’язок служити Богові та людям

– Ще 5-річним хлопцем бабуся взяла мене із собою до храму. Мені там дуже сподобалось, тож я став відвідувати його щонеділі. І місцевий священник отець Михаїл, нині покійний, примітив мене та запропонував допомагати йому під час служби. А через якийсь час довірив прочитати фрагмент з “Апостола”. Це було так хвилююче, і після цього я зрозумів, що хочу бути в храмі постійно. Я навіть у шкільних творах писав, що мрію стати священником. Тож я подав документи в духовну семінарію, яку закінчив 2004 року, батьки мене підтримали в цьому.

– Коли дістав сан священника, відбув на Сумщину, у парафію, в якій прослужив до 2007 року. На той час там переважала російська церква, а в селі Василівка, куди я приїхав, узагалі не було української церкви. Людям потрібно було розʼяснити, чому ми служимо українською мовою, а не старословʼянською. Молитва — це розмова з Богом, і якщо ви спілкуєтеся з кимось мовою, яку погано розумієте, у вас немає порозуміння. І з Божою допомогою, люди сприйняли те, що я там започаткував, адже мій наступник досі продовжує мою справу навіть після того, як я поїхав до Латинської Америки.

– Був запит із Республіки Парагвай, що парафія потребує священника. Мій єпископ викликав мене до себе і сказав, що вважає за потрібне мене туди відправити. А коли ми складаємо присягу, то говоримо, що маємо бути вірні своїм єпископам. Я його дуже поважав і дав згоду.

– Це була українська діаспора, люди, які переїхали у 1930-их роках, вони потребували духовного наставництва з України. При храмі ми створили українську недільну школу, співпрацювали з “Українською Просвітою”. Навіть організували поїздку делегації з Парагваю до України. Там є український балет “Вітерець”, і вони мріяли затанцювати в Україні. Уявіть, у них був концерт у Львові та в Михайлівському Золотоверхому в Києві. Ми також робили церковну програму на радіо, де молилися, розповідали новини з України, транслювали українські пісні. І навіть після мого повернення мені зателефонували люди, що хочуть приїхати ще однією делегацією, і скинули мені свідоцтво про хрещення свого дідуся, який народився в Україні. Я знайшов це село і церкву на Волині, й найперше, що вони зробили — набрали землі, щоб висипати дідові на могилу.

– Я не буду кривити душею. Нас із дружиною тягнуло до України, ми любимо свою землю, тут наші рідні. І 2017 року ми приїхали. Але з тодішньою своєю громадою я підтримую звʼязок, вони дуже хвилюються і допомагають нам.

– Знову на Сумщину, в прикордонне місто Дружба. При храмі там було створено Духовно-просвітницький центр ім.Богдана Хмельницького. Ми запрошували до себе вчителів, проводили уроки та гуртки з дітьми, возили на екскурсії, розказували про нашу історію. Там це було вкрай потрібно, бо місто розташоване на кордоні з державою, яка на нас напала.

– Слава Богу, дуже добре! Я тут часто бував, маю друзів. Серед них, наприклад, Сергій Миронов, депутат, меценат, з яким були знайомі ще з початку двотисячних. І ось доля нас знову звела. І я неабияк вдячний, бо з перших днів мого переїзду він запропонував свою підтримку. З попереднім настоятелем і раніше проводили в місцевому храмі спільні богослужіння. Я маю тут багато роботи як духовний наставник і капелан, і люди в цьому дуже мені сприяють.

– Мета у нас одна — випросити в Господа перемоги, щоби всі повернулися живими і здоровими, щоби люди зустрілися, обійнялися. Щоб ми вибороли право бути українцями на своїй землі. Щоби ми обʼєдналися в єдиній українській церкві. Важливо молитися за наших військових, які борються за наближення перемоги.

– Люди — з чим потребують, мають право звертатися. Хтось хоче ділитися радістю — ми будем радіти разом з ними. У когось інші питання, проблеми — звичайно, ми будемо завжди з цими людьми. Це є наша місія і наше покликання — служити Богові та людям. Храм відчинено щодня з 8:30 до 15:00, і навіть якщо комусь потрібно пізніше, є кому відчинити.

Отець Анатолій Яремко, 40 років, родом із села Княжолука Івано-Франківської області. Духовну освіту здобув в Івано-Франківській духовній семінарії та Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича. Разом із дружиною виховує трьох дітей.

Номер для звʼязку: 0956616184