Чужої біди не буває
Дата публікації: 09.08.2023
Як жителі Петрівської громади допомагали постраждалим від трагедії на Каховський ГЕС
Минулого місяця жителі громади відгукнулися на біду людей з підтоплених регіонів Херсонщини. Підрив Каховської ГЕС 6 червня став найбільшою техногенною катастрофою в Європі за останнє десятиліття. Тож допомога потрібна була дуже суттєва
Плавав навіть холодильник
Волонтерка Тетяна Скапровська однією з перших кинулася допомагати херсонцям. До неї долучилися місцева тренерка Ксенія Маслова з чоловіком Андрієм та небайдужі люди і волонтери, які від ранку до вечора несли допомогу.
– Уявляєте, є родина, яка все життя будувала будинок. Вони цей будинок покращували, готувалися до комфортного життя в старості, навіть пороги забрали для більшої зручності. Це був будинок їхньої мрії, і цей будинок повністю залитий водою, – розповідає Тетяна про своїх знайомих, які пережили трагедію в окупації.
Виявляється, коли всередину будинку потрапляє вода, то все, що там є, плаває і руйнує будинок. Коли знайомі Тетяни мали можливість поглянути на це, по будинку плавав холодильник і розбивав стіни, всі речі були зіпсовані. Не було нічого! Але найгірше на той час не мали можливості навіть передати допомогу в той окупований регіон, з ними практично не було звʼязку! Зараз саме ці люди вже в безпеці, але їм досі важко розповідати про свою біду. Бо не тільки трагедія додала сивини, а й дорога з окупації, постійні перевірки і допити, люди залякані та виснажені життям в окупації.
Коли Тетяна дізналася про підрив дамби, вирішила: всі речі, які люди зносили в «Безкоштовний магазин», посортувати й відправити у підтоплені регіони. Допомога була потрібна у будинок для літніх людей на Херсонщині. Також передали памперси для дорослих, їжу швидкого приготування, засоби гігієни в індивідуальних пакетиках, щоб комфортно було роздавати цю допомогу з човнів. І все це – з допомогою петрівчан. Наступні посилки постраждалим через підрив ГЕС надсилали вже точково, щодня – по 4–5 відправок через «Нову пошту», а також вантажили автівки, які їхали до місця трагедії. Андрій Маслов знайшов вантажівку на 20 тонн, яка завдяки спонсорам повезла допомогу безоплатно. Рятувальники Херсонщини смакували фірмовим кашко-супчиком від Тетяни й передавали подяки, також надходили звіти з місцевих волонтерських організацій.

Допомогу збирали через Фейсбук
Ніна Степенко, яка волонтерить від початку вторгнення, теж не залишилася осторонь від людської біди на Херсонщині. Жінка збирає допомогу у громаді та передає через знайомих волонтерів з Києва. Завдяки Фейсбуку вдається організувати збір необхідного 2–3 рази на місяць. Так було і цього разу.
– Хлопці збиралися в Антонівку Херсонської області, телефонують і просять: чим можете – допоможіть, – каже пані Ніна. – Я відразу теж допис виставила, дуже вдячна людям за те, що швидко відгукнулися! Ми одну автівку, «газель», завантажили повністю, до Києва відвезли, а одна машина до мене приїхала додому, ми і її повністю заповнили. – Це і важко, в мене вже і вік, але я думаю, що не змогла б сидіти просто так, – резюмує пані Ніна, і стає зрозуміло, що на її допомогу можна покладатися тим, хто цього найбільше потребує!
Люди зреагували миттєво
Після підриву Каховської ГЕС «Нова пошта» ініціювала всеукраїнську акцію: волонтерську допомогу, спрямовану в підтоплені регіони, компанія відправляла безоплатно. Долучилися до цієї акції й петрівчани.
– Усі чотири відділення у громаді приймали такі посилки, – каже партнер ТОВ «Нова пошта» у Петрівській ОТГ Владислав Кметь. – Люди зреагували миттєво. Поки держава думала, як усе організувати, громадяни вже допомагали. Жителі громади приносили одяг, постільну білизну, продукти, речі особистої гігієни. Люди розуміли, що саме потрібно, коли ти залишився без дому.
Усю допомогу працівники «Нової пошти» спрямовували на місцеві центри видачі, її було настільки багато, що тамтешні волонтери навіть не встигали видавати. Тож акція тривала лише кілька тижнів. Та наші громадяни вчергове продемонстрували, що чужої біди для них не буває.
Текст і фото – Ольги Стукало
Читайте також

Місце, де чекають своїх

«Не дай, Боже, нікому таке пережити»

«Плани, яким не судилося здійснитися»

«Завжди допомагав товаришам»

Загинув на Донеччині за Україну

Замість весільного маршу — прощання
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну