«Заліз у погріб… свистить ракета, чую вибух…»

Дата публікації: 11.07.2023

 

Історії постраждалих від російської ракетної атаки

 

Жахлива трагедія спіткала нашу громаду 16 червня 2023-го. Російська ракетна атака по Старих Петрівцях практично зрівняла з землею три будинки, ще у близько 15 зруйновані стіни, посічені дахи, а загалом пошкоджено близько сотні домогосподарств. Дивом ніхто не загинув. Проте кілька осіб потрапили в лікарні, серед них чотирирічна дитина та 84-річна бабуся. Нині постраждалі розбирають завали, деякі з них змушені ночувати по родичах і сусідах, адже це було їхнє єдине житло

 

Погріб зберіг життя

 

– Мені страшно! Летить. Гупнуло. Гупнуло. Мама! Мама! – таке шокуюче повідомлення отримала від свого сина Вікторія Суско.

 

12-річний Роман того дня залишився вдома у Старих Петрівцях сам. Коли залунала повітряна тривога, підліток заховався у погребі. А його мама в цей час була на роботі в Києві та продовжувала отримувати в телефоні звістки від сина.

 

– Я знав, що таке буде. Хотів з тобою поїхати. В мене «чуйка»!

 

За кілька секунд наступне повідомлення.

 

– Мама, в нашу хату попали! Мама! Мама! Виклич ДСНС! Ти де?

 

Страшно навіть уявити, що в ці моменти переживала Вікторія. Хлопець опинився під завалами у погребі, небайдужий чоловік допоміг йому вибратися.

 

– Я заліз у погріб і чую, що свистить ракета, чую вибух, штукатурка вся посипалась у погребі. Звʼязку не було. Якщо трішки піднятися, можна було написати мамі, – пригадує ті події Роман.

 

Бабуся Романа Людмила Бойко того дня теж була на роботі в Києві. Пригадує, коли пролунала тривога, до внука вже неможливо було додзвонитися. Сусідка телефоном розповіла про страшні руйнування, колеги по роботі замовили таксі, примчала додому за пів години. Найбільше хвилювалася за онука. Те, що він сховався в погребі, й врятувало йому життя. Будинок перетворився на руїни. Стеля просіла, лежала просто на дверях. Дах підірвало, деякі стіни тримаються хіба що на шпалерах. Гараж і літня кухня, над якими ще дві житлові кімнати – все зруйноване.

 

Людмила Бойко проводить для нас екскурсію по залишках свого будинку після вибуху.

 

– Всюди уламки, повивалювало все, тріщини, тріщини. Дякувати Богу, дитя залізло у погріб, бо ми зазвичай у хаті сидимо. Все розвалено, собака бігає, хотіла десь у сарай його закрити – всі двері повивалювані, нічогісінько немає цілого! – наче заново повертається у події того дня Людмила.

 

Прибирати допомагали і знайомі, й родичі, та просто небайдужі. Людмила досі не може повірити у такі руйнування.

 

– Треба ж і переночувати, але страшно! І літо недовге. Я на віть не знаю, з чого починати. – Людмила ледь стримує сльози.

 

Родина сподівається на допомогу небайдужих, адже власними силами з такою бідою не впоратись!

 

Номер картки для допомоги – 4441111134277619, Суско Вікторія Вікторівна, всі деталі можна дізнатися за номером 0676992913.

 

 

 

 

Дітей врятували штори 

 

 

У день трагедії Олена Паршикова перебувала на лікуванні в Києві. Вдома у Старих Петрівцях залишився чоловік з двома маленькими дітьми. Під час вибуху чоловік був у коридорі, його
придавило стелею, двері заблокувалися, а вибратися допоміг поліцейський. Діти були в житловій кімнаті, біля великого вікна, ударною хвилею винесло все скло та балконний блок.

 

Братика й сестричку врятували закриті штори, якими їх обгорнуло, уламки застрягли в тканині. У чотирирічної доньки Олени – мінно-вибухова травма гомілки, кістка вціліла, але уламок вирвав частинку м’яза, а в 10-річного сина – подряпини від скла.

 

– Коли ракети пролетіли над лікарнею, у якій я була тоді, відразу подзвонила чоловікові. Чую крик дітей, він каже, щоб я швидко приїжджала додому, бо в нас рознесло дім! – той день Олена памʼятає у деталях. – Після телефонної розмови відразу помчала на місце. Першу ніч після трагедії діти пережили важко. Син кричав уві сні, донька стогнала й плакала. Ми придбали ліки за порадою лікаря, тож наступної ночі діти спали краще, але зазнали сильного стресу.

 

У будинку зараз висить стеля, пошкоджений дах, у коридорі стеля лежить на шафі. Тож сімʼя Олени тимчасово живе у родичів

 

Допомогти сімʼї Олени можна на картку: 5363 5420 9697 5041 – Паршикова Олена Олександрівна або ж уточнити про необхідне за номером 0669511753

 

Трагедія згуртувала громаду 

 

Житель Старих Петрівців Олександр Пономаренко разом з друзями допомагає розбирати завали, виключно з власної ініціативи та щирого бажання допомогти.

 

– Там з будинку трішки нижче – кілограмів 200 скла винесли вчора. Сьогодні допомагаємо іншим людям. Те, що трапилося, дуже страшно. Мій друг був неподалік звідси під час атаки. Поруч з ним бус посікло уламками, а друг дивом живий залишився, – ділиться Олександр.

 

Хлопці жартують, що час створювати волонтерську організацію та придумати назву. Вони просто підходять до людей і пропонують свою допомогу. Хтось справляється власними силами, а хтось дуже вдячний за таку пропозицію. Зокрема й родина Черниш, якій хлопці прийшли на поміч.

 

«Хату підняло й опустило…»

 

– Я був у підвалі з дружиною. Такий надзвичайно сильний вибух! Аж стіни в підвалі дрижали. Кажу: «Вже хати нема, це точно!» – розповідає Володимир Черниш.

 

Син подружжя завжди стежить за ситуацією, і якщо ракети летять з півночі, попереджає батьків, просить їх йти до підвалу. Так було і цього разу. Коли врешті вийшли з підвалу запах диму, пил. Володимир відразу взявся шукати шланги, щоб загасити пожежу. Горіла сусідська хата через порив газової труби.

 

– Ляснуло так, що нас аж струсонуло, двері в підвал відкрилися, – розповідає дружина Володимира Євдокія Іванівна, – хату, напевно, підняло й опустило. Бо і дах склався, і стіни потріскали, штукатурка впала, на підлозі аж цвяхи повиривало.

 

Другий поверх будинку подружжя Чернишів – руїни. Меблі, компʼютер, телевізор, швейна машинка, яку тільки подарували – на все впали шматки стелі й стін, через тріщину просвічується вулиця.

 

Постраждала і птиця в курнику, кури пропали, деякі загинули.

 

– Квочку з гнізда викинуло, але жива лишилася, повернулася на яйця. Чи буде там що? Але, дякувати Богу, всі живі залишилися, – Євдокія Іванівна налаштована на краще, чекає на експертну комісію та разом з чоловіком планує відбудовуватись. Бо іншого житла у подружжя немає.

 

Щоб допомогти, ви можете зателефонувати Євдокії Іванівні – 0974352150. Номер картки для благодійності – 4149499396274407, Черниш Євдокія Іванівна

 

 

Втрачена домівка з надією на життя 

 

84-річна Галина Мисак постраждала чи не найбільше. Її будинок зруйнований вщент. Жінка проживала сама, чоловік давно помер, а рідні роз’їхались. Пані Галина поливала квіти у дворі, коли, за її словами, в небі зʼявились білі круги, а за ними різкий запах пороху та вибух! Жінку відкинуло до стіни, де якраз була газова труба, і на неї посипалася цегла.

 

– Я підняла руку до голови, бо відчула різкий пекучий біль, і зрозуміла, що в мене поранена голова, – ось що пригадує про момент трагедії.

 

Далі на колінах відповзла з двору на вулицю, де зустріла швидку, пожежників… Жінка пригадує, що бачила, як горить її дім!

 

Зараз Галина Михайлівна – у лікарні Києва. Їй зробили дуже ризиковану операцію, бо кістки черепа внаслідок вибуху були занурені на три сантиметри всередину. Небезпека серйозна, адже у постраждалої видалене око через глаукому, тож вона могла втратити зір, дістати проблеми з мовленням чи ходьбою, зважаючи на вік. Утім, лікарі впоралися «на відмінно».

 

Зазвичай за таких травм прогалину в черепі «латають» металевою пластиною, але зараз це теж ризик. Потрібен спокій, безпека і тривала реабілітація. Але повертатися немає куди.

 

У перші дні бабуся Галя постійно рвалася додому – поливати город, труїти жуків на картоплі. Тож їй не відразу, але розповіли, що від будинку залишилися лише руїни.

 

– Бабуся Галя – надзвичайно добра та світла людина, – цими враженнями ділиться жінка, яка зараз чергує біля постраждалої практично постійно й не хоче афішувати своє імʼя. – Ми познайомилися рік тому біля станції метро, де Галина Михайлівна продавала квіти. Пенсія – 3000, на неї важко прожити. Вона мене настільки вразила, що я вирішила їй допомагати. Адже сама на початку війни переїхала з Ірпеня, мені зрозуміла біда людини.

 

З часу знайомства ця небайдужа жінка щоразу зустрічала бабусю Галю з квітами, берегла вдома вази та проводжала додому. Так мало бути й 16 червня, але трапилося те, що трапилося. Зараз бабусю підтримують волонтери, вона вже почала ходити та часто отримує в подарунок… букети квітів!

 

Дому в неї вже немає. Але бабуся Галя не втрачає оптимізму та віри в людей.

 

Допомогти їй можна на картку: 5375411426544933, Мисак Галина Михайлівна. Номер телефону не публікуємо, оскільки бабуся у досить тяжкому стані. Але ви можете зв’язатися з редакцією через будь-який зручний месенджер.

 

 

 

Попри жахливі наслідки трагедії важливо, що всі залишились живі. Це найпереконливіший аргумент дотримуватись правил безпеки під час повітряної тривоги. Тож почули сирену, якщо поряд немає бомбосховища чи укриття, спускайтесь до підвалу чи погребу. Ця порада дійсно рятує життя.