Костянтин Абрамов: «Наші човни теж воюють»

Дата публікації: 12.07.2023

 

 

Підприємець зі Старих Петрівців служить у ЗСУ, а його підприємство продовжує випускати необхідні речі для фронту

 

 

Наприкінці лютого 2023 року директор фірми «Неріс» Костянтин Абрамов пішов служити добрвольцем до Збройних сил України. Виробництво у Старих Петрівцях продовжує працювати, виготовляють байдарки, додаткове обладнання до них, весла. Також почали випускати продукцію для військових: розвантажувальні жилети, кобури, герметичні рюкзаки, тактичні пояси, аптечки.

 

Порятунок виробництва 

 

– У перші тижні вторгнення вирішили вивезти все обладнання зі Старих Петрівців. Хвилювалися, що попаде снаряд, – розповідає Костянтин Абрамов. – Або росіяни підуть далі й втратимо виробництво. Тому найдорожче технологічне обладнання розібрали, повантажили на машини і перевезли до Києва. З’ясувалося, що гендиректор Укрзалізниці знає про наше підприємство. Пропонував виїхати в Кам’янець-Подільський чи ще кудись на захід України. Але ми відмовилися. Переїжджати так глобально, щоби шукати нових людей, житло в іншому регіоні не хотілося. Вірили, що Київ вистоїть. Вирішили, що перебуватимемо у столиці до останнього.

 

У Києві волонтери надавали підприємству безоплатно приміщення. Потрібно було оплачувати лише електрику.

 

– Зв’язався з друзями з Міністерства оборони. Там працює мій шкільний друг, він усе життя служить у Збройних силах. Спитав, що найпотрібніше, найактуальніше для бійців, – продовжує Костянтин Абрамов. – Нам дали натівські зразки розгрузок, підсумків, аптечок. Почали потроху розширювати асортимент. Плюс продовжували виготовляти наші байдарки. Ми не дуже це афішуємо насправді, але вони теж воюють. Зокрема, їх використовували ще в перші тижні повномасштабної війни, коли росіяни стояли під Києвом. Були, я так розумію, розвідувальні, диверсійні операції. До нас тоді приїхали волонтери і викупили всі байдарки темного кольору: сірі, хакі, чорні. І десь вони брали участь. Для туризму ми виготовляємо червоні, оранжеві байдарки.

 

На момент повномасштабного вторгнення на підприємстві «Неріс» було 25 працівників. Частина людей потрапила в окупацію, частина – виїхали з дітьми на захід України.

 

– У Києві довелося набирати нових працівників. Шили, що було дуже актуально, – каже підприємець. – Була і черга, бо не встигали все робити. Після звільнення області ще кілька тижнів перечекали й знову почали пакувати обладнання, винаймати вантажівки, перевозити назад до Старих Петрівців. А потім уже повернулися й наші працівники. Відновили виробництво основної продукції та нової для військових.

 

Байдарки продовжують замовляти

 

Костянтин Абрамов родом з Миколаєва. В університет вступив в Києві.

 

– У студентські роки часто ходили в походи. Радянське спорядження, яке використовували, потроху рвалося. Нового купити не було де. Почали самостійно шити. Люди запитували, де таке придбати як у нас. Потроху справа пішла. В травні 2007 року побудували цех у Старих Петрівцях, – розповідає Костянтин Абрамов.

 

Більшість працівників «Неріса» – жителі Петрівської громади.

 

– Крім майстра виробництва, який з нами вже 20 років працює. Він киянин, а так усі решта – місцеві. Зараз залучені на виробництві 12 людей. Ринок простоює. Байдарки купують, але не в тих обсягах, як раніше, – зазначає підприємець. – Більшість річок закриті для відвідування, в походи особливо не походиш. Але все одно дзвонять: «Байдарку можна замовити?» Навіть незвично, що люди цікавляться такою продукцією під час повномасштабної війни. Запитував – навіщо вона вам зараз. Відповідали: «Усе життя мріяв про байдарку. Не знаю, скільки мені взагалі залишилося жити, то хай краще вона в мене буде. Реалізую свою мрію». Від військових бувають індивідуальні замовлення. Наприклад, виготовляємо сумки
для батарей дронів. Вони такі, як чохли – всередині піна. Щоб батарея зберігалась при стабільній температурі – не перегрівалася та не перемерзла, бо тоді втрачається заряд.

 

Підприємство продовжує отримувати замовлення з-за кордону.

 

– За рахунок цього й тримаємося, – веде далі Костянтин Абрамов. – Торік домовилися з нашим німецьким дилером, який продає байдарки, що 10% від суми продажів будемо перераховувати ЮНІСЕФ. Ми – половину, й він стільки ж. Хотіли, звичайно, щоб гроші йшли військовим. Але у Німеччині це важко по бухгалтерії, набагато легше з офіційними
структурами мати справу. Ще є наші представники у США, Польщі. З Бельгії, Іспанії, Люксембургу замовляють постійно. Молдова купує. До повномасштабного вторгнення щороку по пів сотні байдарок брали у РФ. Там наш представник підтримує Україну. Йому довелося виїхали з родиною в Узбекистан. Був дилер також у Мінську. До вторгнення мали нормальні стосунки. Тепер перестали спілкуватися.

 

Психологічно стало легше

 

До повномасштабного вторгнення Костянтин Абрамов не мав військового досвіду. Нині служить водієм-сапером.

 

Розповідає, чому вирішив приєднатися до Збройних сил:

 

– Друг, з яким разом навчалися, 20 років прожив у Лондоні, отримав громадянство Великої Британії. Коли розпочалася повномасштабна війна, він приїхав до Києва й одразу пішов у військкомат. Я на той момент не був готовий вступити долав ЗСУ. Сім’я ще не виїхала в безпечне місце, до того ж потрібно було рятувати виробництво, працівників. Мій друг досі воює, зараз у Бахмуті. Загалом багато моїх товаришів приєдналися до Збройних сил. Коли на роботі все більш-менш стабілізувалося, обладнання перевезли, я зрозумів, що зможу залишити фірму без мого постійного нагляду. Вирішив піти добровольцем в армію. І якось мені психологічно стало комфортніше, бо неправильно в такі часи бути осторонь подій, – зазначив підприємець.

 

Довідка: Костянтин Абрамов, 45 років

 

Народився в Миколаєві. За фахом — фінансист. Директор фірми «Неріс» у Старих Петрівцях, яка працює з 1999 року. Нині – водій-сапер в ЗСУ. Одружений, має 2 доньок. Разом із родиною мешкає в Хотянівці. Хобі – водний туризм.

 

Текст – Мирослава Бондаренко,
фото надав Костянтин Абрамов