Ляльки – друге життя для вишиванок і рушників

Дата публікації: 13.06.2023

 

 

Лариса Галянт з Лютежа відроджує традиції ляльки-мотанки

 

Понад рік керівниця гуртка декоративно-ужиткового мистецтва «Майстерня мрій» при Будинку культури у Старих Петрівцях Лариса Галянт учить дітей рукоділлю. Особливе її захоплення – це виготовлення ляльок: від сучасних інтер’єрних до традиційних оберегів

 

Ляльки для дітей Вакарчука

 

– Тепер буде чим дитині гратися. Ви наче знали! – захоплено вимовив Святослав Вакарчук перед своїм виступом у Брюсселі. Концерт гурту «Океан Ельзи» відвідала делегація Петрівської громади. В гримерці за кілька хвилин до виходу на сцену Вакарчуку дві ляльки-мотанки передала керівниця старопетрівського театру пісні «Серпанок» Тетяна Яременко. У музиканта 2021-го народився син Іван, а влітку минулого року – донька Соломія.

 

 

Нагода зустрітися з Вакарчуком випала, оскільки наприкінці квітня петрівчани у будівлі Європарламенту презентували виставку «Битва за Київщину 2022». На сувеніри почесним гостям заходу – євродепутатам, дипломатам – наші земляки привезли українські традиційні ляльки, які вже понад 10 років шиє керівниця гуртка декоративно-ужиткового мистецтва «Майстерня мрій» Лариса Галянт.

 

– Було дуже приємно побачити в інтернеті пост Вакарчука з дитинкою, яка тримала мою ляльку, – зізнається Лариса Федорівна.

 

Спілкуємося в Центрі культурних послуг у Старих Петрівцях. Саме закінчилися заняття. Пані Лариса бере зі стола й садить до себе на долоню мотанку в спідничці кольору хакі, прикрашеній квітами.

 

– 8 травня був День пам’яті та примирення, й це надихнуло мене створити отаку лялечку, – розповідає майстриня. – Спочатку думала, що це буде справжній воїн, але потім вирішила,
що дівчина й на війні має залишатися гарною. Хоча так уже хочеться, щоб усі й чоловіки й жінки, які на фронті, скоріше повернулися додому.

 

 

Назвали ляльку Перемогою. На неї пішли залишки камуфляжу, з якого шиють військову форму. Майстриня розписала тканину технікою фунтик.

 

 

– Берете кульочок, робите дуже тоненький отвір, наповнюєте олійною фарбою й малюєте. Жодних пензликів. Квіти наче вишиті. І такий малюнок дуже стійкий, можна виріб прати багато разів, – пояснює.

 

 

Лариса Федорівна каже, що найважче їй даються ляльки на замовлення. Особливо, коли просять щось зробити для тих, кого не знає особисто, – має відчувати енергетику людини, для якої шиє.

 

– Іноді просто кажу: «Давайте я вам усе покажу, розповім, а ви самі зробите ляльку». Колись був випадок, що понад місяць сиділа над іграшкою. Не закінчила і спалила у пічці. Часто так вчиняю, як не йде робота, – усміхається пані Лариса. Додає, що під настрій ляльки можуть виходити з-під її рук дуже швидко. Надихнути може, наприклад, усміхнений малюк у візочку, якого випадково зустріла на вулиці.

 

Без голки та ножиць

 

Крім сучасної інтер’єрної ляльки, іграшок Лариса Галянт особливу увагу приділяє сакральному значенню мотанки.

 

– Ляльки часто були оберегами, – продовжує майстриня. – Наприклад, не можна було для її виготовлення використовувати залишки одягу людини, яка зловживала алкоголем чи мала інші шкідливі звички, поганий характер. Якщо власник сорочки, тканина з якої йшла на мотанку, помер дуже давно, то вважалося, що його дух уже пішов з речі й не заподіє нічого лихого дитині.

 

 

Традиційні українські ляльки намагалися не шити голкою – лише зв’язувати тричі червоною ниткою або білою. Якщо щось обрізалося ножицями, то при цьому треба було нашіптувати «відсікаю усе зайве». Той, хто робить ляльку, повинен обов’язково мати позитивний настрій. Лариса Галянт любить у ляльках давати друге життя старим рушникам і вишиванкам. Шиє іграшки зі старих сценічних костюмів народного колективу «Серпанок».

 

Оберегові символи на обличчі ляльки-мотанки – це хрест. Несе магічну силу, застерігає від лихого. Може бути одноманітним або різнобарвним. Колір кожної нитки має значення. Червоний – кохання і оберіг; чорний – захист від лихого; зелений – багатство, достаток; жовтий – мудрість; сірий – довгий вік; усі відтінки бузкових – дівоча врода та вірність; білий – чистота.

 

 

 

 

Здібні учні

 

 

– Вдома у мене одночасно живе не більш як 30 ляльок. Стараюсь роздарувати, не люблю, коли просто припадають пилом, – продовжує розповідати Лариса Галянт. Майстриня ніколи не продавала свої роботи.  Цього року вперше взяла участь у конкурсі. Отримала гран-прі мистецького фестивалю «Козацьке Різдво», що тривав у Брусилові на Житомирщині.

 

– Відтворила в мотанках народний костюм саме Київщини, – ділиться майстриня. – Спеціально, аби вивчити всі деталі, їздила у музей до Вишгорода. Використовувала саме ті тканини, з яких шили сорочки, спідниці, корсетки.

 

Крім диплома, Ларису Галянт нагородили семиденною путівкою на двох у гірський заповідник у Словаччині. Ляльки-переможниці взяли участь у благодійному ярмарку на підтримку ЗСУ.

 

Але з особливим захопленням Лариса Федорівна розповідає, що її ученицю 8-річну Вікторію Яременко відзначили дипломом фестивалю «Козацьке Різдво» за авторську роботу «Пасхальне яєчко на ніжках».

 

А ще Лариса Федорівна зізнається, що рукоділлям їй допомагає займатися її 3-річний онук. Любить разом з бабусею плести кікімори й маскувальні сітки для наших захисників.