«Якщо не співати, то, значить, ворог нас здолав»

Жителька Старих Петрівців Тетяна Яременко керує Аматорським театром пісні і танцю «Серпанок». Це наймолодший народний колектив нашої громади. Існує з 2018-го. Тетяна професійна фольклористка: закінчила студію при хорі ім. Григорія Верьовки, Університет культури, співала в Київському ансамблі «Калина». «Київському морю» розповіла про те, як відшуковує та зберігає пісні, звичаї, обряди рідного краю, про користь співу для здоров’я

Навчили Клопотенка готувати вареники 

З Тетяною Яременко зустрічаємось у Старопетрівському будинку культури за годину до репетиції «Серпанку».

– У колективі 11 учасниць. Наймолодшій 23 роки, – розповідає його керівниця.

– Найстаршій було 63. З лютого  2022-го чотири літні учасниці не ходять на репетиції – відвідують церковний хор. Розумію їхній емоційний стан. Але з іншого боку, здається, війна – не до співу, та якщо ми замовкнемо, то, значить, ворог нас здолав.

«Серпанок» – це дуже тонка, майже невагома тканина, з якої робили головні убори заміжніх жінок.

– Одягаємо такі на виступи, – пояснює Тетяна Яременко. – А ще серпанок – це вранішній туман-поволока, що покриває природу чимось таким прозоро-невловимим. Є у цьому явищі щось магнетичне, як і у народній пісні. Нашому колективу лише 5 років. Поміж інших у громаді ми наймолодші. «Лютізькій леваді» вже понад тридцять. Ми через ковід, тепер – війну не мали можливостей брати участі у великих концертах.

– На всю Україну «Серпанок» став знаменитим після участі у кулінарному шоу Євгена Клопотенка?

– Але першою знімати, як ми готуємо вареники з гречкою, приїхала програма Лілії Рубан «Український Гастро Тур». Клопотенко підглядає за нею й запозичує ідеї. Я не чула, щоб вареники з гречкою робили десь ще, крім Вишгородщини. В нас їх готують на поминки, додають мак і мед. До речі, саме тому квітку маку ніколи не вплітали у вінок, бо це символ суму.

«Буде в неї старий, а в мене – молодий»

– Науковці-фольклористи ставлять вас як приклад, бо майже не переспівуєте пісень інших регіонів.

– 2017-го я захищала диплом в Університеті культури. У селах громади старші люди дуже рідко хотіли мені щось співати. Лютіжанський бандурист Анатолій Дромарецький, на жаль вже покійний, порадив звернутися до жінки у Димері, записати від неї пісень. Вона переселенка з Бірок. Це одне з 14 сіл, яке у 1960-х затопили через створення водосховища – Київського моря. Взяла її з собою у Київ, щоб викладачі почули першоджерело моїх досліджень. «Катеньки» жінка пам’ятала лише чотири куплети. У пісні розповідається про
купецьку доньку, яка спала в саду, а до неї приходив ночувати матрос, приносив за це цукерки. Як майже до університету доїхали, димерчанка згадала продовження: донька попро-
сила залицяльника і для її матері привести якогось матроса – «Буде в неї старий, а в мене – молодий».

Мамині пісні

Особливими в репертуарі «Серпанку» пані Тетяна називає улюблені пісні своєї мами.

– Вона дуже любила пісні «Ой під вишенькою, ще й під дубчиком», «Цвіте терен». Мама й бабуся багато співали. Не щодня пісня лунала у хаті, але от на вулиці часто. Особливо, коли закінчували роботу. А для того ж, щоби мати місце для дітей у садочку, треба було ще й додатково відробляти на радгоспних городах. Сядуть під двором рідні з сусідами й виводять. Я ще тоді не розуміла, що пісня стане моїм кредо. Навпаки казала: «Боже, яка стидоба! Зайдіть хоч у хату, щоб вас люди не чули, не бачили». Зараз з себе сміюсь, бо інколи те, що нам не подобається у якийсь період, стає згодом чи ненайважливішим у житті. Мама моя 1949-го, вже 20 років як її немає. Добре, що я почала згадувати та записувати її пісні. У сусідів, які ще живі, розпитую, що вони тоді на вулиці співали.

З початком повномасштабного вторгнення Тетяна Яременко з «Серпанком» організувала «Петрівські посиденьки». Намагалася долучити до волонтерства якнайбільше людей.

– Кличемо знайомих і всіх жителів громади. Робимо окопні свічки чи плетемо маскувальну сітку й співаємо. Або розповідаємо про традиції й обряди українців. Наприклад, про танець «Печеноє порося», любовні ігри на Купала. Про те, які продукти вживали наші предки.

«Петрівські посиденьки» відбуваються щовівторка о 18.00 у Старопетрівському будинку культури. Тетяна Яременко запрошує всіх долучатися.

– Заходьте, буде цікаво, поговоримо, дещо згадаємо, переглянемо фоточки. А ще складемо посилочку нашим захисникам, адже там на фронті чекають. З нас – кава, чай і, звісно, на кінець пісня – всьому вінець. Годі сидіти вдома!

Дихай, співай, про хвороби забувай

Тетяна Яременко ділиться вправами співаків, корисними для здоров’я:

– Вібрація зв’язок – це вже менше хвороб. Працюють також легені, діафрагма.

– Із закритим ротом, коли видавати короткі та довгі звуки-гудки, відбувається циркуляція повітря у мозок.

– Зранку слід продихати ніс. Маєте ніби внюхувати, вдихати та видихати, по черзі затискаючи то одну, то іншу ніздрю, запрокинувши голову. Це дає можливість пазухам очиститися від зайвого слизу – добра профілактика фарингіту.

– Коли відчуваєте, що заслабли, просто закрийте рота і робіть ммммм – видихнули – й знов. Але бажано це робитине менш ніж хвилину.

– Гарчання прогріває гортань, і це не дозволяє мікробам залишатися на місці – десь підуть нижче, а шлунок знає, що з ними зробити.

Текст і фото Іван Столярчук