Секрети гарного врожаю

Сезон городів у розпалі. Нині, під час війни, для багатьох жителів громади вирощені власноруч овочі та фрукти стали особливо важливими. Купляти все в магазині задорого, і своє завжди екологічніше та смачніше. Щоб в усіх цього року були гарні врожаї, «Київське море» зібрало поради від місцевих городників та від науковців. Вони поділились власними секретами: навіщо разом з картоплею садити горох, що треба зробити, коли морква довго не сходить, які сорти полуниці добре родять, та розповіли ще багато цікавого і корисного

Сорт Санте – для пюре, Беллароза – для дерунів

Початок квітня цього року видався холодним і дощовим. За тиждень до Великодня лютіжанка Вікторія Духота скористалась сонячною суботою, щоб попрацювати на присадибній ділянці.

– Буду експериментувати. При посадці картоплі в кожну ямку  кладу по 5 горошин, – розповідає господиня.  Бобові під час росту беруть азот з повітря не лише для власних потреб, а й «залишають» корисний елемент у ґрунті для наступної культури. А ще горох захищає картоплю від шкідника дротяника.

– Маю біля хати менш ніж 10 соток, тому звертаю увагу передусім на врожайні, стійкі до хвороб сорти. А ще у кожній культурі особливо ціную смакові якості.
Присідає біля ящика з посадковою картоплею сорту Санте, особливо смачною у пюре. Каже, що планує як мінімум два відра зібрати з шести кущів і не купувати молоду картоплю по 70 грн. Перед опусканням бульб у землю Вікторія кидає в ямку дві жмені перегною і золу.

– Земля кисла, якщо на грядках росте бур’ян мокрець. Зола допомагає «розкислити» ґрунт.  Допоможуть і добрива з сульфатом калію. У Лютежі добре ростуть такі сорти картоплі, як Повінь і, чудовий для дерунів, Беллароза.

– Гарним дезінфектором ґрунту є часник. Неправда, що після нього не можна саджати картоплю, – зауважує Вікторія Духота.

– Просто після часнику треба гарно удобрити землю. Кидаю «Агролайф» на основі курячого посліду. Купляти біогумус – дороге задоволення. Маю свій, бо вирощую черв’яка «Старателя». Зимує без питань. Живе на гноярці, годую його відходами.

Як зробити теплу грядку 

Господиня каже, що її ділянку часто заливає дощем.

– Були роки, коли вода довго по самі кісточки стояла. Врятували теплі грядки, бо мають вищий  рівень. Цьогоріч посаджу на них огірки. Зараз розсада в хаті, але її не можна перетримати у приміщені ні більш ніж три тижні.

Для теплої грядки треба вибрати землю на 50 см вглиб. Покласти свіжий послід, далі – бур’ян і засипати землею. Послід буде перегнивати, і навіть за низьких температур повітря рослинам буде тепло. Головне, щоб не діставали гною корінням. На зиму ці грядки заправляю бур’яном. Навесні маю перегній з купою поживних речовин. Бур’ян – це взагалі ваш успіх. Не розумію тих, хто з ним активно бореться, викидає. Бур’ян може також піти на мульчування кущів і дерев. Пані Вікторія розгинається, хоче показати ще безлисті кущі в кінці городу.

– Це смородина. Дуже любить крохмаль. Щоб виросла смачна і велика, як вишня, я цілу зиму підкидала під неї картопляне лушпиння. Закінчу з картоплею на сьогодні й піду там перекопаю – тоді крохмаль піде, куди йому треба.

Чорнобривці відлякують кротів

У Гуті–Межигірській будинки, сусідні з будинком Катерини Тулюлюк, стоять розбиті. Упродовж лютого та березня минулого року вона залишалась у селі, не мала можливості евакуювати хвору 85-річну маму. Жінки дивом вижили, бо прильоти були за лічені метри від їхньої хати, уламки побили шифер на даху. Останні бомби на їхньому городі впали 31 березня.

– А за день до того я вже білила дерева в садку, – всміхається Катерина Василівна. На її обличчі, як і рік тому, плями від побілки. Йдемо дивитися ділянку. Має 60 соток.

На городі з землі стирчать палиці з бляшанками, що тарахкотять на вітрі. Господиня каже, що таку шумну «дискотеку» не люблять кроти. Ще вони не переносять запаху чорнобивців.

– Цієї весни погода відтермінувала нам усі строки посадки, – продовжує Катерина Василівна. – Лише у парничку 31 березня посіяли помідори шести видів, капусту, редиску. На огірочки цього року взяли голландське насіння, спробувати гібрид, що не треба запилювати. Минулого року їх теж 2 квітня посадили, але вдарили морози, й урожай пропав. Довелося пересіювати. Садила багато, бо розраховували, що війна швидко закінчиться. Люди повертатимуться, і їм треба буде щось їсти. Й огірків було дуже багато – закривали, роздавали всім. Морква поганенько спочатку росла. То ми нагріли води до 60 градусів. На літр чайну ложку соди додали, поклали у мішечок насіння і замочили на добу. Потім промили чистою водою, і морква за 5 днів зійшла. У середині квітня картоплю в Гуті-Межигірській не садили, бо ще не з’явилися листочки на троянді.

– Земля у нас у селі легка, як річковий пісок, – картопля таку любить, хоч ґрунт і бідний для землеробства. Треба добрива додавати. Для боротьби з дротяником Катерина Василівна радить після збору врожаю картоплі засіяти ділянку гірчицею.

Півтора відра полуниці з трьох соток

Жителька Нових Петрівців Зінаїда Стороженко вирощує полуницю.
– Займаюся цим сама. Син добре заробляє в IT (ай–ті), то йому це не цікаво. Каже, що це мій вибір ходити на роботу ще й на грядках копирсатися. Хоча, якщо прошу щось скопати, то  допомагає, бо в мене хвора спина. Під полуницю на городі відвела 3 сотки. У червні планую збирати 35 кг ягоди за день, – каже пані Зінаїда.  Продає не лише полуницю.

– Навесні мій сезон на ділянці починається з квітів. Багато вкорінюю троянд, – продовжує розповідати
господиня. – Сію сон–траву, це малопопулярна лісова квітка, але має дуже гарний вигляд, виставляєш фото в інтернет, і хтось обов’язково захоче придбати. Пізніше розквітають півонії, гладіолуси, айстри, і закінчується це все хризантемами восени. На полуницю настає ще один сезон у вересні, коли триває продаж саджанців. У квітні також продаю саджанці.
Зінаїда Стороженко каже, що вирощує сорти, які показали себе впродовж 10–15 років.

– Є ще навіть радянські, як-от рання родюча Ольвія. Єдине, що в ній не подобається, боїться дощу – де на ягоду потрапляє крапля, відразу гниль. Приглядається і до нових більш стійких до хвороб сортів.

– Мені дуже сподобалась полуниця Мармелада. Вже продаю саджанці. Одна ягода 55 грамів заважує і смачна. Людям уже набридла магазинна полуниця, тверда, бо її чимось, напевно, обробляють для транспортування. Хочеться, щоб ягода була м’яка. Щоб не хрумтіла в роті, наче огірок. Господиня гарних результатів чекає ще від сорту Пегас.
– Пізній і може на одному місці 6 років родити. Ту ж Ольвію треба на третій рік пересаджувати. У мене без кінця сівозміна, культури мандрують по городу. У середині квітня біля полуниці треба згребти старе листя. Обробити від зимових шкідників землю.

– Хімікатами намагаюся не труїти, беру екопрепарати, – додає жінка. – Далі прополювання, і вкриваю міжряддя сосновими гілками. Полуничка тоді чиста, бо лежить не на ґрунті. Інші кладуть на ділянку агроволокно з отворами для полуниці. Але для мене це не підходить, бо тоді саджанців не буде. Минулого року біля метро «Героїв Дніпра» кілограм домашньої полуниці коштував 100 гривень.

– Не думаю, що цього року ціни будуть нижими. Херсонщина, Запоріжжя – регіони, звідки найбільше везли в столицю полуницю, досі частково окуповані. Покупці зі «Смарагдового містечка» приїздили до мене додому, лише кілька разів чоловік возив мене в Київ допродувати кошики, що залишилися. Отже, кожен господар і господиня мають власні секрети. Запорукою гарного врожаю є правильна підготовка присадибної ділянки, родючий ґрунт, якісні добрива, сортове насіння, боротьба зі шкідниками… Але найголовнішим елементом є любов до землі.