Війна і робота

Безробіття, скорочення штату і зменшення зарплати, праця за трьох – з такими викликами доводиться нині стикатися жителям Петрівської громади

 

«Мені потрібна хоч якась робота. Я живу в Лютежі», – зателефонував нещодавно на редакційний номер один наш читач. На жаль, ситуація з працевлаштуванням складна, ми лише підказали чоловікові, хто публікував оголошення про пошук працівників. Водночас поцікавились у багатьох підприємців громади, чи вдається, і завдяки чому триматися на плаву.

 

БУЛО ДВА ВІДДІЛИ, СТАВ ОДИН

 

Ціни зросли в рази, і люди стали купувати менше, зокрема й харчів. Навіть ті, хто ходить тільки по хліб, тепер беруть його не щодня, а раз на кілька днів, діляться продавчині однієї з продуктових крамниць у Нових Петрівцях.

 

У багатьох покупців заробіток залежить від наявності електрики.

 

– Немає світла – немає роботи. Тобто немає зарплати, – кажуть жінки.

 

Раніше їхній магазин мав два відділи, а нині лишився один – оптимізували, щоб зекономити.

 

Схожим чином діють й інші підприємці.

 

– Наша галузь – складські приміщення. Звичайно, після початку війни площі звільнились, тому що люди роз’їхались і були неспроможні платити. Багато підприємств просто позачинялись, – розповідає директор ТОВ «Карпати» Григорій Приходько. – Ми йдемо їм назустріч, робимо знижки за оренду або взагалі не беремо кошти, щоб зберегти клієнтів. Але наші витрати на обслуговування тільки зростають. Про вакансії й мови немає. За місяць-другий після початку великої війни ми провели мінімальні скорочення. Водночас щоб зберегти людей і вони мали роботу навіть у такий складний час, ми перерозподілили повноваження всіх тих, хто лишився у штаті.

 

Якщо й виникають якісь вакансії, то їх закривають дуже швидко, каже керуюча магазину «Сільпо» в Старих Петрівцях Юлія Лозинська.

 

– А тих, хто працюють, ми бережемо. У зимовий період виторги падають і, щоб не звільняти, зменшуємо ставку, працівники одну посаду ділять на двох. Даємо ще внутрішній підробіток – на інших магазинах. Відряджаємо туди, де хтось захворів чи пішов у відпустку. Якщо в людини не вистачає відпрацьованих годин чи вона не встигає з дітьми, пропонуємо різні інші графіки, щоб їй врешті було зручно. Це великий колектив, де можна одне одного заміняти, – розповідає Юлія.

 

 

 

У «Сільпо» працюють усі місцеві. З Нових Петрівців, Лютежа, Демидова, Димера, Катюжанки, Феневичів, перераховує жінка.

 

– Усіх, хто захотів з нами працювати, забрали, – усміхається Юлія Лозинська.

 

 

РОБОТА Є. ЯК ДО НЕЇ ДОЇХАТИ?

 

Водночас керуюча магазину «Сільпо» просить привернути увагу до важливого питання, що впливає на працевлаштування жителів громади. Це графік руху маршрутного транспорту.

 

– Наш магазин працює до 22:00, а транспорт у такий час уже не ходить. О восьмій вечора на Демидів уже не виїдеш, і в нас залишається обмаль працівників, які можуть обслуговувати покупців. Ми не можемо надавати сервіс повною мірою, бо немає людей, – констатує проблему Юлія Лозинська. – Далі світловий день зростатиме, покупців увечері в магазині ставатиме більше, і ця проблема лише загострюватиметься. Наприклад, до нас на роботу з Вишгорода ніхто не їздить, бо звідти приїхати просто біда.

 

Зі свого боку «Київське море» надіслало запит до Київської обласної військової адміністрації з проханням надати інформацію про графіки руху маршрутних таксі, що проходять через нашу громаду. Також ми попросили уточнити, які дії необхідно виконати щоб графік руху був подовжений. Крім того, ми намагалися зв’язатися з перевізниками безпосередньо. Відповів телефон лише директорки ТОВ «Димерське автотранспортне підприємство» Вікторії Микитчик. Вона запевнила, що їхній останній рейс автобуса «Богдан», наприклад, на Димер зі столичної площі Шевченка вирушає о 22:15.

 

– Але ми обслуговуємо лише 15% району, а практично решту маршрутів віддали товариству «А. Т. Н.», – нарікає жінка. Саме їхні «спринтери» рано закінчують рух.

 

ПОБЛИЖЧЕ ДО ДОМУ

 

Через міркування безпеки змінила роботу Тетяна, продавчиня магазину аксесуарів і мобільних телефонів у нашій громаді. Вона звільнилася зі столичного «Епіцентру» й знайшла роботу поближче до свого дому.

 

– Місцезнаходження роботи зараз стало відігравати більшу роль, – ділиться жінка. – Тому що тут усе-таки біля дому. А там, не дай Боже, повітряна тривога, обстріли, чи виїдеш звідти потім?

 

Торгівля ґаджетами й аксесуарами – одна з тих галузей, що не дуже постраждала через війну.

 

– Не можна сказати, що є проблеми у зв’язку з війною. Відчутні сезонні коливання – після зимових свят попит завжди знижується, так само і в дні, коли люди очікують зарплату, – пояснює продавчиня. – А загалом люди беруть і телефони, й аксесуари. Наприклад, коли вимикають світло, я вже знаю, за чим до мене йдуть – за павербанком!

 

САМОМУ ПРАЦЮВАТИ ЗА ТРЬОХ

 

– Зараз я «три в одному» – і директор, і комірник, і моторист, – бадьоро каже власник СТО «Бус-Сервіс» у Нових Петрівцях Юрій Богдан. – Ми працюємо в такій галузі, що хочеш не хочеш, а потреби в нашій роботі в людей є. Та як підприємці ми працюємо майже в нулі. Тому що без генератора до останнього часу життя не було, але генератор з’їдає як мінімум тисячу сто гривень за два дні. Працюємо, щоб не зупинятися, бо зупинитися не можна, починати буде важко.

 

Складна ситуація у сфері торгівлі непродовольчими товарами, такими як одяг, постільна білизна, товари для дому, будматеріали.

 

– Одяг беруть уже в крайньому разі, здебільшого гроші в людей ідуть на харчі. Крім того, зараз кожен хвилюється, бо не знає, що далі буде. Якісь гроші людина тримає про всяк випадок, не витрачає,– ділиться власниця і продавчиня магазину одягу і взуття в Старих Петрівцях Ольга Ільєнченко. – Водночас податки ми платимо, нікого не цікавить, чи маємо заробіток. Тому працюю сама, продавця невигідно брати.

 

ЗАРОБЛЯТИ МЕНШЕ, АЛЕ НЕ ЗАЧИНЯТИСЯ

 

– Ми не ставимо великі націнки. Лише мінімальні – щоб вистачило на дорогу, заправку, обслуговування авто. Зараз багатьом просто треба виживати, ми це розуміємо, – каже Вікторія Кутас, яка продає ковбаси, сири та млинці з різними смачними начинками на ринку в Лютежі. – Товар беремо якісний, щоб коли людина вже витратила ті кошти, яких у неї небагато, то отримала хороший продукт. У роботі допомагає чоловік – він у мене і водій, і помічник.

 

Шляхом зменшення націнок пішли й у магазині квітів «Едельвейс» у Нових Петрівцях.

 

 

– У зв’язку з тим що імпортні та місцеві товари дуже здорожчали, на жаль, ми не можемо поставити ту націнку, яка б нас задовольнила. Тому прибуток зменшився. Але ж триває війна і, напевно, це нормально. Треба це пережити. Працюємо з мамою як фізичні особи-підприємці без найманих працівників, – каже співвласниця крамниці «Едельвейс» Яніна Ситнікова.

 

А щоб клієнтові було з чого обрати, тут розширюють асортимент.

 

– Ми ще й вирощуємо тюльпани, нарциси… – весняні й осінні квіти. Наші новинки – це мильні троянди, різні композиції. І бавовна – найбільш актуальний на цей момент букет! – усміхається Яніна.

 

Демонструють оптимізм і в кафе «Dumbo.cafe.bar», що відчинилося в центрі Нових Петрівців лише місяць тому.

 

– Хай би як було складно і скрутно, люди все одно хочуть відпочивати, – упевнена співвласниця закладу Ірина Мельник. – Ми робимо цей відпочинок приємним і якісним. Зараз удосконалюємо наше меню, щоб задовольнити різні смаки. Із нашого прибутку донатимо на ЗСУ та благочинні проєкти.

 

ЦИФРИ НЕ НАДИХАЮТЬ – РОБОТИ НЕМАЄ

 

За останніми даними, рівень безробіття в Україні становить приблизно 30%, роботу шукають два мільйони українців.

 

За минулий рік послугами Вишгородської районної філії Київського обласного центру зайнятості, як повідомила заступниця директора філії Ольга Куляєва, скористалися 1623 особи. А працевлаштовано 584 особи. З початку минулого року було заявлено лише 501 вакансію для працевлаштування громадян.

 

 

Також за минулий рік значно зросла кількість звернень жителів Петрівської громади до відділу з питань соціального захисту за різними видами допомог. Як нещодавно звітував Петрівський сільський голова Радіон Старенький, усього за різними видами допомог надійшло 2282 звернення – на 1480 більше, ніж позаторік. А от бюджет громади скоротився, зокрема через низьку сплату майнових податків.

 

Попри таку невеселу картину, абсолютно всі співрозмовники «Київського моря» з різних сіл нашої громади готові терпіти труднощі до перемоги.

 

– Нам тут ще нічого насправді. Дякувати Богу, їсти є що: картопля є, закрутки є, та й то добре. Солдатам дуже важко зараз. Треба за них більше вболівати, щоб уже ця війна закінчилася, – каже Ольга Ільєнченко зі Старих Петрівців.

 

– Ми українці, ми на все підем, усе перетерпимо, щоб якнайшвидше настала перемога, – каже і пані Раїса, яка вже 18 років продає м’ясо та інші харчі в Лютежі. – Зараз немає чужих, усі свої.

 

 

ВАКАНСІЇ Є!

До довоєнних обсягів виробництва повертається «Перший Столичний Хлібозавод», розміщений у Нових Петрівцях. Тож тут є попит на працівників.

– У нас регулярно відкриваються вакансії. Будемо дуже вдячні, якщо до нас звертатимуться з питань пошуку роботи, – каже менеджерка з персоналу «Першого Столичного Хлібозаводу» Тетяна Сухар. – Нам бувають потрібні укладальники хлібобулочних виробів, вантажники, тістоміси, пекарі з навчанням – здебільшого це виробничі вакансії. Ми регулярно публікуємо оголошення на нашій сторінці у Фейсбуці, оновлюємо їх на сайті Robota.ua. Можна просто підходити на прохідну заводу, казати, що у відділ кадрів на співбесіду. Ми нікого не виганяємо, зі всіма спілкуємося.

 

Також є вакансія на СТО «Бус-Сервіс» у Нових Петрівцях. Потрібен спеціаліст-моторист. Усі охочі можуть звертатися безпосередньо на СТО або ж через редакцію – ми передамо ваші контакти панові Юрію.

 

Вірмо, що час післявоєнної відбудови не за горами, і там уже роботи вистачить усім.

 

© Текст і фото – Ольга Стукало