«Труселькові феї»

Пів сотні волонтерок з Вишгорода, а також нашої громади шиють спідню білизну для воїнів

Галина Грищенко зініціювала пошиття спідньої білизни для військових у Вишгороді. Нещодавно до справи долучилася Оксана Дікович з Нових Петрівців, а Марина Винник зібрала в Лютежі цілий осередок охочих допомогти

ПИТАННЯ НЕ ЛИШЕ ГІГІЄНИ, А Й ГІДНОСТІ

– Так, це труси, не щось глобальне. Але ви уявіть людину в лікарні, в незручних умовах, у якої все болить. А через особливості поранення звичайні труси їй не підходять. Можна накритися пелюшкою чи простирадлом, але труси – це про гідність. Пораненим потрібен не жаль, а нормальне ставлення з розумінням їхніх потреб. Перебування в шпиталі має бути комфортним, – пояснює Галина Грищенко свою ініціативу.

Галина волонтерить з 2014 року в різний спосіб. На пошиття трусів жінку надихнули волонтери з Ірпеня. Вона – домогосподарка, мама двох тоді ще малих дітей – взялася за справу ще 2015 року. Шили вдвох з сусідкою Тетяною. Працювали невеликим гуртом до 2017-го, а в ширшому масштабі ініціатива відродилася у 2022-му.

«Труселькові феї» Вишгорода сьогодні – це до пів сотні жінок не лише з Вишгорода, а й нашої громади. Це не цех чи ательє. Кожна людина працює вдома, поєднуючи допомогу пораненим з побутом, роботою.

– Ми займаємося цією справою тільки тому, що є велика потреба. Про промислове виробництво таких виробів – на липучках і зав’язках – я не чула, а запит на них значний. У 2022 році наша армія стала в рази більша. Тепер треба набагато більше людей, щоб закрити потреби. У шпиталях часто санітаркам самим доводиться розшивати труси і робити для них зав’язки. Тож ми стаємо знахідкою для них, – ділиться волонтерка.

Галина розповідає, що вироби з бирками «Труселькові феї Вишгород» їдуть в лікарні на сході України, у польові шпиталі, у госпіталі по «спокійній» Україні, як називає області, де не тривають активні бойові дії, Галина. Щотижня передають за запитами не менш ніж сотню виробів.

ТЕ, ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ БЕЗ ГРОШЕЙ

Ідея Галини полягала в тому, що ці вироби можна робити з залученням мінімуму коштів.

– Із червня ми на 95% працюємо на тканині, яку надають люди. Це тканина з їхніх горищ, скринь, шаф. Так, вона не завжди супер, але я її сортую, ми її перемо, прасуємо тощо. Гроші витрачаємо на резинки, липучки, зав’язки – таке, що віддається дуже рідко або віддається не те. А час, комунальні послуги – це те, що кожна з нас готова віддати, – пояснює жінка.

«Труселькові феї Вишгород» – такі бирки вже стали своєрідним брендом, який об’єднав волонтерську спільноту

Збирають кошти на тканину лише тоді, коли є гостра потреба у виробах, а шити немає з чого. Інформацію про ініціативу жінки поширюють через соцмережі – Фейсбук, Інстаграм, групи у Вайбері тощо.

У цього заняття є ще один великий плюс. У нинішній період великого стресу люди так допомагають і собі, переконана «труселькова фея». Адже робота руками дуже заспокоює. Пошиття стає для багатьох психологічною терапією. З кожною новою волонтеркою Галина зустрічається особисто, дає викрійки. За потреби – і матеріал, але передусім закликає охочих самоорганізовуватися у своєму селі чи місті. До речі, з тканиною допомагають і жителі Петрівської громади.

ШВАЧКА З НОВИХ ПЕТРІВЦІВ

Оксана Дікович з Нових Петрівців відшила свою першу партію трусів на початку лютого цього року. Про ініціативу вона дізналася завдяки вайбер-чату, з тканиною допомогла Галина Грищенко, а липучки передала Тетяна Скапровська, ініціаторка волонтерського «Безкоштовного магазину» в нашій громаді.

Оксана наприкінці минулого лютого на певний час тимчасово переїхала до столиці, тоді взялася за пошиття плитоносок і форми для військових. Швацька справа – її професія і покликання.

– У вільний від роботи час є можливість допомогти. Ніхто не знає, що буде завтра. Але на сьогодні є така можливість, тому я взялася за цю допомогу хлопцям. Ми їх не знаємо. Але це наші хлопці, вони нам не чужі, а свої. Галя дала мені викрійку, я її перезняла і все, пішло-поїхало, – каже жінка.

ЛЮТІЗЬКА КОМАНДА

Марина Винник з Лютежа нещодавно побачила оголошення у Фейсбуку, у якому пропонували долучитися до пошиття спідньої білизни для військовослужбовців у госпіталях. Спочатку взялася за цю роботу сама.

– Коли виникла потреба в матеріалах, я звернулася до нашої сільської громади через соцмережі: написала, що потрібна тканина, нитки, резинки. Люди почали допомагати. Тоді ж відгукнулися ті, хто готовий допомагати з пошиттям. Хто не вміє шити, допомагає кроїти тощо. Так ми влаштували своєрідну командну роботу, – розповідає дівчина.

Крім Марини Винник, до команди волонтерок увійшли Марина Коваленко, Марина Тулинська, Ірина Савенок, Наталя Павленко, Гулія Горбунцова, Ольга Савченко та інші. Переважно беруть участь у такому волонтерстві матусі та колектив Центру дитячого розвитку «Барвінок». Крім того, жителі різних сіл громади допомогли дівчатам коштами – тепер у них більше тканини, є нитки та резинка. Свою волонтерську діяльність поєднують з вихованням дітей, виконанням інших справ, роботою.

– Ми вже домовилися, що частину наших виробів отримає столичний Головний військовий клінічний госпіталь, там є у них потреба. Інша частина поїде ближче до сходу в ті лікарні й госпіталі, які цього потребують, – каже Марина.

© Текст – Ольга Стукало
Фото надано Мариною Винник