«Труднощі роблять нас сильнішими»

    підприємець Владислав Кметь стоїть перед входом у відділення "Нової Пошти"

    Владислав Кметь – про роботу «Нової пошти», розвиток Петрівської громади та благодійність

     

    Підприємець, партнер ТОВ «Нова Пошта» Владислав Кметь народився на Волині, навчався в Рівному та Києві, а живе у Вишгороді. Водночас він почувається повноцінним жителем і Петрівської громади, бо вже 10 років розвиває відділення «Нової пошти» в наших селах

     

    «ГОЛОВНЕ НЕ СВІТЛО, А ІНТЕРНЕТ»

     

    – Як впливають на вашу роботу перебої зі світлом?

     

    – У нас на кожному відділенні є генератори. Але річ у тім, що для «Нової пошти» головне навіть не світло, а інтернет. Коли завели генератор, світло є, але якщо в селі немає інтернету, то це проблема. Але ми вже сконтактували з провайдерами, які працюють у наших селах, і розуміємо, що робити, коли довго немає світла: треба привезти бензину, попросити, щоб завели генератор, і тоді серверна працює, значить, уже є й інтернет.

     

    Ми вже не боїмося довготривалих відключень. Єдине, що коли немає ніякого мобільного зв’язку, то це тяжко для самих клієнтів. Такий приклад: щоб забрати посилку, яка коштує понад 30 тисяч гривень, слід перед цим отримати есемеску. Приходить клієнт отримати, наприклад, генератор, вони майже завжди більш ніж 30 тисяч коштують, а есемеска не доходить, тому що немає мобільного зв’язку. Бувало так, що доводилося брати клієнта, вивозити з Петрівців до Вишгорода – тоді приходить ця есемеска – й швиденько повертатися й диктувати оператору, щоб вбити в базу ці дані. Звичайно, й це «Нова пошта» швидко вирішила – наші айтіспеціалісти зробили так, що вже ця есемеска не потрібна.

     

    Думаю, що ми всі тільки сильнішими стаємо після таких випадків. До комфорту ми завжди звикнемо. А оперативно, чітко розв’язувати проблеми, не розкисати не всіх навчили батьки чи життя. Сьогодні ми всі вчимося вимушено. Все буде добре.

     

    «СЕЛА ЗМІНЮЮТЬСЯ НА КРАЩЕ»

     

    – Як за ці 10 років змінювався ваш бізнес? Як, за вашими спостереженнями, змінювалися села, що нині входять до громади?

     

    – Звичайно, що вони змінювалися на краще. В момент, коли відбувся перерозподіл податків на користь громад, звісно, це почало проявлятися в нашому доброустрої. Двадцять років тому це були такі ще села, а заразце  повноцінні містечка, за цей час з’явилися різні інфраструктурні об’єкти, такі як супермаркети, сучасні клуби… Дороги розширені, тротуари зроблені. А враховуючи, що «Нова пошта» постійно їздить по всіх провулочках сіл, слід визнати, що дороги зараз, мабуть, до кожної дальньої хати нормальні. Ми ніде не загрузли. Ми їздимо і взимку, і навесні нормальними дорогами, і до кожної хати є нормальний під’їзд. Це показник того, що ми рухаємося в правильному напрямі. Якщо нам ніхто не заважатиме, то, думаю, років за 10 взагалі тут буде все класно.

     

    підприємець Владислав Кметь стоїть перед входом у відділення "Нової Пошти"
    Усе буде добре: Владислав Кметь переконаний, що нинішні труднощі зроблять нас сильнішими

     

    «МАЄМО БРАТИ ВСЕ У СВОЇ РУКИ»

     

    – Ви активно займаєтеся благодійництвом – допомагаєте фондам Валентини Тарасенко і Вікторії Лемешко, Тетяні Кузьмич… Що спонукає вас до цього?

     

    – Усе дуже просто. Я вважаю, що кожна людина повинна займатися благодійністю на своєму рівні відповідно до своїх можливостей. Тому що Господь заповідає нам, що ми повинні ділитися. Недарма виникло таке поняття як десятина. Тобто це нормальна практика і так має бути. Я сам так живу, так вчу свою дитину. Потихеньку, нікому про це не розказую, але щось роблю по своїх можливостях.

     

    Звичайно, благодійні фонди постійно відправляють вантажі, платять немалі гроші й звертаються до «Нової пошти» з проханням про знижку. Великі благодійні фонди виходять на певні домовленості через центральний офіс «Нової пошти».

     

    А наші місцеві невеликі фонди – як Валентина Тарасенко, Вікторія Лемешко, Тетяна Кузьмич – не мають можливості укласти договори з «Новою поштою», тому я беру це на себе. Я виділив певний бюджет і на цю суму оплачую відправки. У мене, дякувати Богу, є можливість, я заробляю гроші на тому, що люди передають посилки, і частину з цих грошей використовую на ці благодійні вантажі. Тому в нас така злагоджена робота з місцевими благодійними фондами.

     

    Вважаю, коли всі робитимуть те, що можуть, перемога настане набагато швидше. Навчившись це робити регулярно, ми стаємо цивілізованою країною, де люди будуть відчувати себе захищеними. Ми зараз живемо в країні, яка ще вчиться, переходить від одної економіки до іншої, тому на цьому етапі самі відповідаємо за те, що відбувається. Тому повинні брати все у свої руки.

     

    Я прихильник такого стилю й думаю, що війна та волонтерська діяльність нас цього вчать. Усі повинні, хто що може, робити для перемоги. Хтось робить окопні свічки, хтось підтримує тих, хто постраждав від обстрілів, переселенців, хтось везе допомогу просто на фронт, хтось іде служити. Не треба нити, жалітися, розганяти паніку, в кого вимкнене світло, а в кого ні. Цього я не розумію й таку діяльність вважаю підривною. Слід консолідуватись і трошки потерпіти. Війна, дасть Бог, закінчиться, а люди, які навчились допомагати одне одному, розвиватимуть Україну далі. І кожна людина, яка потрапить у біду, не залишиться сам на сам зі своєю проблемою. Їй буде кому допомогти.

     

    © Текст і фото – Ольга Стукало

    Читайте також

    «Найбільші вороги у реабілітації — біль і стрес»

    Читати далі

    «Виспівати» горе

    Читати далі

    Згуртувались і боролись

    Читати далі

    «Ми перед вами на колінах!»

    Читати далі

    «Найважче бачити стареньких, про яких забули…»

    Читати далі

    «З палицями йду, як королева»

    Читати далі

    Суперфуд із Нових Петрівців

    Читати далі

    «Вийшли по продукти — а тут чеченці…»

    Читати далі

    Робота на пенсії та допомога небайдужих

    Читати далі

    Накидки-невидимки для перемоги

    Читати далі

    «Воїн, що вселяє віру в перемогу»

    Читати далі

    Пережити війну

    Читати далі

    День, який триває два роки

    Читати далі

    Статус “дитина війни” — як оформити

    Читати далі

    Нагороди для наших героїв

    Читати далі

    Кому і скільки перепаде з бюджету

    Читати далі

    Вже давно назріла мобілізація економіки

    Читати далі

    Кришечки — для протезів, банки — для свічок

    Читати далі

    Петрівчан побільшало

    Читати далі

    «Відремонтували» на кримінал

    Читати далі

    Війна забрала життя ще трьох захисників

    Читати далі

    Проводжаємо 2023 рік

    Читати далі