Як португальці допомогу у Старі Петрівці передавали

Термобілизну, пледи, воду та швидку їжу, медикаменти для воїнів, дитячі речі та корм тваринам для родин у найбільшій скруті зібрав з громадою Португалії благодійник Альберто Тейшейра та відправив отцю Василю Хомину зі Старих Петрівців

ПОРТУГАЛЬСЬКА МІСІЯ ОТЦЯ ВАСИЛЯ

Настоятель Старопетрівського храму ікони Казанської Божої Матері ПЦУ, капелан військової частини Національної гвардії України Василь Хомин має міцні зв’язки з небайдужими португальцями й саме завдяки цьому вдалося отримати 12 тонн допомоги для наших захисників та малозабезпечених жителів громади.

– Я потрапив до Португалії 2004 року. Мав пробути там три місяці, а стало так, що залишився на 10 років. З допомогою єпископаТельміського Іларіона, на цей час предстоятеля Української православної церкви в Канаді, став служити в місті Авейру. Починали ми з громади з п’яти людей, потім вона відчутно побільшала, ми відкрили для богослужінь до того занедбаний храм на околиці Авейру. Започаткували церковну громаду
нашої діаспори й у місті Коїмбра, там теж відкрили храм, – розповідає отець Василь свою португальську історію.

Потім отець Василь разом з владикою Іларіоном відкрили парафію в столиці країни Лісабоні.

– Наша православна громада в Лісабоні була дуже великою, там я і служив до повернення в Україну у вересні 2013 року, – пригадує священник. – Звідти в мене залишилися такі зв’язки, що зараз, коли в Україні повномасштабна війна, про мене не забули й передали українцям допомогу. Власне, це й був Альберто Тейшейра, один з перших моїх помічників у Португалії, який дбав про православну громаду в місті Авейру. Сеньйор Альберто був керівником Служби у справах іноземців та кордонів у Авейру, його дружина римо-католичка, а він багато років тому прийняв православ’я.

ВОЛОНТЕР АЛЬБЕРТО ТЕЙШЕЙРА

Альберто Тейшейра багато допомагав нашим людям у Португалії, зокрема з оформленням документів, розповідає настоятель.

– До сьогодні він є з нашою громадою в Португалії, завжди дає корисні поради. Особистість дуже цікава – приємний, щирий, відвертий, справедливий і прискіпливий чоловік, завжди має чітку позицію. Ми товаришуємо вже майже 20 років, – ділиться священник.

Саме панові Альберто належала ініціатива збору допомоги для України. На цю роботу пішло кілька місяців. У листуванні з отцем Василем чоловік ділився, що перед ним було зачинено багато дверей у цій справі, й лише з Божою поміччю вдалося зібрати тисячі пляшок води, тисячі одиниць термобілизни, медикаментів та інших вкрай потрібних зараз речей.

З ПЕРЕВЕЗЕННЯМ ДОПОМОГЛИ СВОЇ

– Альберто Тейшейра звернувся до мене, бо, як він сказав, має до мене довіру і знає, що ця гуманітарна допомога буде роздана саме тим, хто цього потребує. Альберто зорганізував транспортування допомоги до Польщі, а перевезенням її сюди вже займалися ми. В цьому мені допоміг мій брат у Львові, який прийняв багатотонний вантаж до себе в храм Вознесіння Господнього. Частину допомоги ми передали там людям у скруті, лікарні, де ставлять на ноги наших захисників, дитячому будинку, військовим з різних формувань, дещо одразу поїхало звідти на Бахмут, – розповідає отець Василь.

Щоб довезти вантаж до Старих Петрівців, отець Василь звернувся за допомогою до місцевого підприємця Сергія Миронова.

– Знаю, що хоч коли попроси, він завжди дасть руку помочі. Сергій Геннадійович забезпечив доставку гуманітарної допомоги зі Львова власним коштом, – розповідає Василь Хомин. – А з місцем для розвантаження допомогла директорка нашого «Центру культурних послуг» Юлія Іванова, за що ми дуже вдячні.

ВАНТАЖ ПОЇХАВ НА ПЕРЕДОВУ

Допомога від португальської громади надається безпосередньо воїнам і волонтерам, які вирушають на передову, а також військовій частині, у якій отець Василь є капеланом.

У перших числах листопада, коли ми зустрілися з настоятелем, тут якраз завершували вантажити бус для воїнів на передовій.

– Взяв воду, продукти, пледи, термобілизну – все те, чого потребують хлопці в гарячих точках, – каже військовий волонтер Руслан з позивним «Псих». – Усе це поїде на Бахмут, Лиман, Курахове, Слов’янськ, Куп’янськ і ще два села за ним.

Поруч з численних коробок відбирає потрібні медикаменти Леся Шинкарчук, начальниця медичного пункту одного з підрозділів Національної гвардії.

– Тут багато перев’язувальних матеріалів, антисептиків, таких нестероїдних протизапальних препаратів, як парацетамол, ібупрофен, – перераховує пані Леся. – Зараз триває сезон захворюваності на ГРВІ, будемо збивати температуру хлопцям.

Отець Василь наголошує, що його не треба називати благодійником.

– Це не щось надзвичайне, а те, що повинен робити кожен. Я завжди думаю, що зробив недостатньо для військових, ніяких «медалей» не хочу, – каже він. – Важливо залучати всі можливі зв’язки для допомоги нашим захисникам. Прошу всіх долучатися до благодійності.

Текст – Ольга Стукало, фото Ольги Стукало та надане отцем Василем