На державу надійся, а відбудовуй сам

    Як відновлюють житло постраждалі від російських обстрілів родини нашої громади

     

    Настають осінні холоди, а за ними не забаряться й зимові морози. Справжнім випробуванням прийдешня зима стане для тих мешканців нашої громади, які через агресію рф залишились без житла. Таких у нас трохи більше трьох десятків сімей. У травневому номері «Київське море» розповідало про постраждалих жителів, чиї будинки та майно знищені обстрілами. Ми звернулися до них та розпитали, як вони виживають і відновлюють оселі, хто їм допомагає й чим підтримує

     

    ЖИТТЯ СПОЧАТКУ: ВІДБУДОВА ВАСИЛЯ ПОРОХНІ

     

    Під’їжджаємо до краю вулиці Силкіна в Гуті-Межигірській. Ідемо поміж згарищ до обійстя Василя Порохні. Нас зустрічає молодий великий чорний пес.

     

     

    Чи не єдиний з громади: Василь Порохня зміг повністю відновити свій будинок власним коштом і коштом благодійників. На фото Василь Володимирович із дружиною Вірою Борисівною

     

     

    – Та не бійтесь, він не кусається. Тут кусаюсь лише я, – вже гукає 76­-річний Василь Володимирович. – Цього песика ми назвали Бой. Перед цим у мене було троє собак, але, на жаль, вони всі загинули під час обстрілу, разом з корівкою, десятьма курочками та трьома котиками. Лише кіт Бай і кішка Умочка врятувалися.

     

    Російська авіабомба зруйнувала всі споруди на подвір’ї, крім погреба. В нього вибуховою хвилею й відкинуло чоловіка. Там він пробув три дні, поки не відкопали.

    Василь Порохня зустрічає нас з купою паперів у руках. Бідкається, що пішло чимало грошей на відбудову – 487 тисяч гривень.

     

    – Оце, – показує квитанцію, – нам надала допомогу матеріалами «Леруа Мерлен Україна». А ось це генеральний директор Клавдієвського лісгоспу Олександр Лавренюк, оце керівник дорожньої компанії В’ячеслав Савенок. І найголовніше: мені допомогла церковна громада села Гута-Межигірська. І більше ніхто!

     

    Поряд з сараєм ясніє новозведена будівля. Впадає у вічі, що деякі стіни залишились від попереднього будинку.

     

    – Будівельники питали, чи зносити їх. Ми вирішили залишити від старої хати. В принципі будинок залишився тої ж площі, як він і був, – 130 квадратних метрів, – розповідає господар. Василь Володимирович проводить нам екскурсію своїм оновленим будинком.

     

    – Двері – це люди позносили. Вікна ми взяли вживані. Хтось викинув, а мені згодилися. Отут уже постелили підлогу, – заводить в одну з чотирьох кімнат. – Електрику й каналізацію люди вже теж допомогли зробити.

     

    Тинькували стіни в будинку толокою. Та все одно ще багато чого слід зробити всередині для комфортного перебування, та й з опаленням питання вирішити. Односельці дали масляний радіатор, волонтери подарували буржуйку. Але вони всю хату не обігріють.

     

    – Прошу: дайте мені газові конвектори. Мені треба сім штук, але дайте хоч кілька, – звертається Василь Порохня.

     

    – Усе життя дбав про себе сам. А зараз люди мені пропонують допомогу і дають. А я не відмовляюся. І як треба мені, то я йду і прошу. Взагалі коли подивлюся, як люди страждають, то думаю: Боже, та в мене ж усе добре. Ну не стріляють же. Треба бути оптимістом. Інакше ніяк! – упевнений чоловік.

     

     

    Василь Порохня чи не єдиний, якому вдалося повністю відновити свій будинок власним коштом і коштом благодійників. Багатьом іншим доведеться зимувати в пристосованих будівлях.

     

     

    Станом на середину вересня в Петрівській громаді ворогом пошкоджено 219 житлових будівель. Повністю відбудувати домівки треба 33 родинам. Постраждалі продовжують звертатися, тому цифра може зрости

     

     

     

    «СМАРТ-КВАРТИРА» З ЛІТНЬОЇ КУХНІ

     

     

    – Це був у нас господарський блок – літня кухня. Там були поросята, а там кури, – показує житель Лютежа Юрій Подолянчук. – Раніше в нас 176 квадратних метрів було, а тепер літньої кухні 18 і в курей забрали шість, то буде 24. Смарт-квартира!

     

    Пан Юрій усміхається та жартує, але в його очах багато гіркоти й болю.

     

     

     

    Залишки будинку-мрії: «приліт» був прямо в доньчине піаніно, розповідає житель Лютежа Юрій Подолянчук

     

     

    – 16 березня тут було три «прильоти»: один на вулиці, один точно в хату й третій за цією будівлею. Три «прильоти» на сім з половиною соток. Один конкретний, – показує чоловік рукою на фундамент і залишки стіни. – Коли це сталося, вдома була старша дочка Даша. На щастя, вона встигла сховатися в погребі. Відбулася контузією. Ну а по хаті, як то кажуть російською, результат налицо – знищена повністю.

     

    Родина оперативно пройшла всі бюрократичні процедури, але поки що не отримала жодної допомоги від держави на відбудову свого будинку. Як внутрішньо переміщені особи виплат так само ще не бачили.

     

    Люди з громади дуже допомогли прибрати у дворі завали, розповідає Юлія Подолянчук.

     

    – Я попросила організувати суботник, то прийшло чоловік шістдесят! Ми з деякими людьми вже тут і познайомилися. Всі дуже злагоджено працювали, школа допомогла продуктами. Вивезли кілька машин сміття. Але було дуже страшно, коли заїхав екскаватор і почав рушити згорілу хату, – зі сльозами на очах пригадує жінка.

     

    Пані Юлія намагається перерахувати всіх, хто допомагає найбільше:

     

    – Хочемо подякувати Миколі Петровичу й Галині Миколаївні Богдан, Віктору Онищенку, Олександру Бойку, Юрію Іванченку, Василю Босаю, Сергію Подлєсному, Олегу Ковнацькому, Валерію Несіну, Віктору Сеньку, Олександру Смірнову, Євгенію Гірнику, Петрові Бондаренку, сім’ї Пономаренків. Люди й на картку надсилали гроші, там не видно, від кого, директор ліцею Олексій Гайденко три тисячі гривень дав готівкою, – каже жінка.

     

     

    ВТРАТИЛА ДІМ. А ТЕПЕР І ЧОЛОВІКА

     

     

    З багатодітною мамою Уляною Онищенко ми зустрілися на її обійсті в Гуті-Межигірській. Розмова відбулася за кілька днів до трагедії в сім’ї  – смерті її чоловіка.

     

    – Маю вісьмох дітей, ще при Ющенкові мені посвідчення «Мати-героїні» виписали, –
    розповідає Уляна Миколаївна. – Перший мій чоловік помер. У мене семеро дітей лишилося. Вийшла заміж удруге, народила восьму дитину в 43 роки.

     

     

    Товаришки по нещастю: Валентина Щиголь та Уляна Онищенко разом намагаються вирішувати паперові питання

     

    Онищенки вкладали в родинний будинок усі кошти та здоров’я. Оселя вже була утеплена, повністю умебльована, з необхідною побутовою технікою. Але 14 березня все змінило. Снаряд влучив прямісінько в будинок, усе майно вигоріло. На зиму Уляна Миколаївна з чоловіком Андрієм готували літню кухню. Утеплили її мінеральною ватою, що лишилася від колишньої оселі.

     

    – Дякувати Богу, що хоч кухонька лишилася в нас. За все, що тут є, дякую волонтерам, – показує невеличке приміщення жінка. – Вони й диван нам дали. Допомагали речами, продуктами. Також я дуже вдячна керівнику нашого ДФТГ Олександрові Морозу – до нього коли не звернешся, він завжди допоможе. Дякуємо Валентині Тарасенко з Благодійного фонду Святого Архангела Михаїла. А також Наталі Ковнацькій, її принагідно вітаємо з минулим днем народження, – перераховує Уляна Миколаївна. – Дуже тяжко, але ж кріпимося. Ми тут учотирьох – я, Андрій, Галинка меншенька та Вася. Приїхали інші діти – немає їх куди й покласти. Але нічого, викрутимося. До нас щопонеділка їздить Тетяна Кот з Центру надання соціальних послуг з психологом. Трохи легше стає.

     

     

    Та, на жаль, наскочила інша біда. 13 вересня чоловік Уляни Андрій Онищенко раптово пішов з життя. Не витримало серце. Щиро співчуваємо всій родині Онищенків. Вічна й світла пам’ять голові родини. Тепер сім’ї потрібна ще більша підтримка. Переказати кошти родині можна на картку Уляни Онищенко 4149 4998 0108 9242.

     

     

    ПО ОБЛАСТІ РОБОТИ ТРИВАЮТЬ

     

    Відновлення зруйнованої інфраструктури та житла людей – одне з найголовніших та найважчих завдань на сьогодні, заявив голова Київської ОВА Олексій Кулеба. Він повідомив: до кінця 2022 року планується відновити приблизно 10 тисяч об’єктів, що постраждали від бойових дій.

     

    У Вишгородському районі найбільше пошкоджено будівель в Іванківській громаді – 2248. У Димерській – 1196, у Поліській – 252, ідеться в інформації від голови Вишгородської РДА Олексія Данчина. На щастя, наша громада в цьому сумному списку на останньому місці – різного рівня пошкоджень зазнали 242 будівлі.

     

    Але, на жаль, і темпи відновлення в нас з-поміж сусідніх громад найнижчі. З 219 пошкоджених чи зруйнованих житлових об’єктів з допомогою держави не відновлено жодного.

     

    – Але Петрівська сільська рада зробила все, що вимагає від нас законодавство, – коментує заступник Петрівського сільського голови Ігор Кучерявий.

     

    Усі акти, технічні звіти, дефектні акти та кошториси щодо пошкоджених будівель передані в Департамент регіонального розвитку Київської обласної військової адміністрації.

     

     

    ОБМЕЖЕННЯ ПРОГРАМ ВІД ОБЛАСНОЇ РАДИ

     

    – Київська обласна рада ухвалила дві програми щодо відновлення житлового фонду. Перша, Програма відновлення приватних будинків, зруйнованих унаслідок бойових дій на території Київської області, на 2022-2023 рр., стосується відновлення приватного житлового сектору, друга, «Нова оселя» – виключно багатоквартирної забудови. Власники квартир у будинку 135 на вулиці Ново-Київській у Нових Петрівцях поки що не виявили бажання брати в ній участь, – інформує Ігор Анатолійович.

     

    Люди переважно не мають бажання переїздити в інші населені пункти, в яких пропонуються квартири.

     

    З приватного сектору, на жаль, потрапив у першу чергу згаданої вище обласної програми тільки один об’єкт у селі Гута-Межигірська.

     

    – Документацію по інших об’єктах ми зараз доопрацьовуємо й подамо її повторно, – веде далі Ігор Кучерявий. – Але проблема в тому, що в багатьох випадках під будинками, які треба відновити, не в повному обсязі оформлені документи на земельні ділянки. Головний критерій відбору в цю програму – наявність усього переліку документів. Ключовий з них – документ на земельну ділянку. В селі Гута-Межигірська, де в нас найбільші руйнації, на жаль, орієнтовно 40% земельних ділянок під житловими будинками належним чином не оформлені. Рішення ухвалює комісія, що діє при Київській обласній раді.

     

    Ще одне обмеження вказаної Програми відновлення приватних будинків – до неї входять суто житлові будинки, а не садові, хоч вони можуть бути основним місцем проживання людей.

     

    ***

     

    Сьогодні у держави пріоритет – підтримка обороноздатності. Це зрозуміло. На жаль, поки у влади дійдуть руки до всіх постраждалих від агресора, люди можуть покладатися лише на себе. Добре, що жителі громади не залишаються осторонь проблем односельців і самі постраждалі переважно не занепадають духом. Бажаємо, щоб усі їхні історії мали щасливий кінець.

     

     

    ©  Текст і фото – Ольга Стукало

    Читайте також

    шеф-кухар тримає піднос із ролами суші

    Йалцин Алієв: «Наші роли та піца смачніші за київські»

    Читати далі
    На фото 5 дітец на тлі стіни з грамотами

    «Я шість годин їхав стоячи…»

    Читати далі
    ілюстрація до теми номера

    Темні часи

    Читати далі
    ілюстрація до статті про Тетяну Скапровську

    Свій одяг віддай, а чужий – собі забирай

    Читати далі
    фотопортрет воїна до статті

    «Під час артобстрілу було багато поранених, я виявився найтяжчим»

    Читати далі

    «Не хочу, щоб мої діти бачили те, що бачив я»

    Читати далі

    На державу надійся, а відбудовуй сам

    Читати далі

    Війна очима митців

    Читати далі

    Олексій Кухар: «Якість – наш профіль»

    Читати далі

    На дроні літай – окупантів виявляй

    Читати далі

    Якісно навчити та вберегти – як досягти?

    Читати далі

    Війна і діти

    Читати далі
    обкладинка газети

    Ворог нас не залякає і не зламає

    Читати далі

    Каплиця на території музею переходить до ПЦУ

    Читати далі
    ілюстрація до статті

    Загинув Герой України

    Читати далі

    Оголошення

    Читати далі
    навчання з домедичної допомоги

    «911» на громадських засадах

    Читати далі

    Тривожна осінь 2022-го

    Читати далі

    Наш земляк – воїн Олег Музика отримав військову нагороду

    Читати далі

    Загиблі герої нашої громади

    Читати далі

    У «Петрику» завершується ремонт

    Читати далі

    Боремося за волю та долю наших дітей

    Читати далі