Вимушено переселені

Через війну Петрівська громада стала тимчасовою домівкою для двох сотень вимушених переселенців. Серед них – 67-річний Віталій Баранник. Він із дружиною приїхав із міста Ізюм Харківської області до родичів, які мешкають у нашій громаді. Із собою встигли взяти тільки документи та деякі речі

– Прожили в Ізюмі все життя, а тепер не знаю, коли повернемося додому. Рашисти зруйнували місто на 80 %. Розбомбили навіть кладовище. Сьогодні місто практично вимерло. До війни в Ізюмі жило близько 100 тисяч людей. Сьогодні залишилося десь 20 тисяч. Це здебільшого люди похилого віку або паралізовані. Лишилися діти, які доглядають батьків. Живуть переважно в підвалах через постійні обстріли, – зі сльозами на очах говорить Віталій Баранник.

Розповідає, що окупанти поводять себе дуже нахабно. Вдираються у квартири та будинки людей. Якщо не відчинити, то виб’ють двері або протаранять ворота танком чи бронемашиною. Відбирають у людей усе, що хочуть.

У Петрівській громаді Віталій Костянтинович із дружиною стали на облік у Центрі надання соціальних послуг, отримали одяг, продуктові набори та грошову допомогу від держави.

– Наприкінці квітня в Петрівській громаді налічувалося 2 тисячі переселенців разом із тими, хто приїхав із Київської області. Зараз є 200 людей, з якими постійно працює місцевий Центр надання соціальних послуг. Вони приїхали до нашої громади з Луганської, Донецької, Херсонської та Харківської областей, де були й тривають активні бойові дії, і з міст, що зазнали найбільших руйнувань, – Харкова, Слов’янська, Краматорська, Ізюму, Бахмута, Авдіївки, Попасної. Здебільшого це люди старшого і похилого віку, – розповідає директорка Центру надання соціальних послуг Петрівської сільської ради Тетяна Кот.

З початком війни Центр в оперативному режимі надає соціальну допомогу і підтримку людям, які опинилися в складних життєвих обставинах – самотнім людям, особам похилого віку, пенсіонерам, у яких немає родичів. Таких у Петрівській громаді 44 особи. Також ще є 15 осіб, яких не змогли евакуювати діти або родичі на початку березня.

Тетяна Володимирівна згадує, що в березні, коли ворожі війська вже відступили, дехто навіть боявся виходити з укриття або з хати. До них приїздили працівники центру і переконували, що на вулиці й у громаді вже безпечно. У центр телефонували родичі й казали, що хтось не зміг виїхати та потребує допомоги продуктами або ліками.

Також працівники Центру надання соціальних послуг допомогли евакуювати місцевий дитячий будинок «Любисток».

У центрі переселенці отримують матеріальну допомогу у вигляді продуктових наборів, а також психологічну допомогу. До продуктового набору входять крупи, цукор, консерви, тушкованка, печиво, молоко. Одержати такий набір можна щомісяця. З березня центр уже роздав понад 1000 наборів.

Також у Центрі надання соціальних послуг вимушено переміщені особи можуть узяти дитяче харчування, каші, пюре, памперси, засоби особистої гігієни (шампунь, мило, туалетний папір, зубна паста, щітка, засоби дезінфекції, гігієнічні прокладки), ковдри, постільну білизну, а необхідні ліки та медикаменти отримати в діагностичному центрі або Центрі сімейної медицини. Адже більшість переселенців не мали змоги взяти з дому найнеобхіднішого. У центрі сформували банк речей, де люди можуть отримати одяг. Речі допомагали збирати волонтери, громадські та благодійні організації. У перші місяці актуальним був теплий одяг, який співробітники центру видавали переселенцям із міст Київської області: Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Козаровичів, Димера, Сухолуччя, Іванкова.

– У Нових Петрівцях розташований головний осередок Центру надання соціальних послуг. У Старих Петрівцях і Лютежі у приміщеннях колишніх сільських рад також працюють наші фахівці. Якщо людина тільки приїхала в громаду, ми розповідаємо, куди потрібно звернутися, щоб отримати послуги соціального захисту. Далі пояснюємо, як і де отримати довідку переселенця, стати на облік, щоб отримувати грошову допомогу від держави. Щомісячна сума допомоги – 2200 грн на одну людину, – пояснює Тетяна Кот.

Таким алгоритмом дій скористався і Віталій Баранник із дружиною. Каже, що в Петрівській громаді їх зустріли дуже привітно, а працівники центру допомогли з продуктами й потрібним одягом.

– Усе, що зараз на мені, я отримав тут, у центрі, – ділиться Віталій Костянтинович.

Працівники Центру надання соціальних послуг під керівництвом Тетяни Кот роблять усе можливе, щоб вимушені переселенці не почувалися в Петрівській громаді чужими й покинутими. Для багатьох важливо, щоб їх просто вислухали. Найбільше спільне бажання – вигнати загарбників з України й знову повернутися додому, в рідні міста і села.

Контакти центру надання соціальних послуг

📍 Нові Петрівці, вулиця Європейська, 12.

📞 +38 067 460 7001

📍 Лютіж, вулиця Вітряного, 1

Відділ соціального захисту населення

📍 Старі Петрівці, вулиця Князя Святослава, 13