Гуртом легше й громаду боронити
Дата публікації: 25.05.2022
Як у перші дні війни волонтери будували та опалювали бліндажі
Початок війни для місцевого підприємця та депутата Петрівської сільради Сергія Миронова став справжнім шоком. Але, швидко оговтавшись, він разом з іншими односельцями долучився до оборони Петрівської громади. Оскільки все життя Сергія Миронова було так чи інакше пов’язане з будівництвом, то він узявся допомагати укріплювати оборону
– Після того, як минув шок від наступів рашистів, ми зрозуміли, що нам потрібно захищатись. І ми всім селом, «всім світом» почали будувати блокпости, перекривати в’їзди… – згадує Сергій Миронов. – Адже 26 лютого загарбники підійшли вже до Димера, Демидова, що зовсім поблизу.
Один із таких блокпостів було облаштовано у Старих Петрівцях на вулиці, яка за гіркою іронією колись мала назву Радянська (ред. – зараз перейменована на вул. Перемоги). Кожен допомагав, як міг, тільки щоб зупинити ворога (ред. – наразі цей блокпост було прийнято рішення розібрати, тому ніяку військову таємницю ми не розкриваємо).
Громада швидко об’єдналась, і спільними зусиллями мешканців, які залишились, місцевих добровольчих формувань, що налічували близько 900 осіб, місцевих підприємців облаштували бліндажі та блокпости для зупинки агресора.
– Були важкі моменти очікування, адже ніхто не міг передбачити, що відбудеться далі та як діятиме ворог. Але кожен був рішуче налаштований захищати свої домівки, свою громаду, – наголошує Сергій Миронов.
Він розповідає, як будували блокпости та бліндажі. Біля одного з таких укріплень наочно показує технологію будівництва.

– У нас також є особливий бліндаж. Його було створено для захисту наших оборонців. Вирили великий котлован, привезли маніпулятором плити, які поставили вертикально та горизонтально. Основне завдання – це захист від обстрілів, осколкових поранень. І якщо була небезпека або повітряна тривога, то наші хлопці ховалися там, – показує на бліндаж будівельник-волонтер Сергій Миронов.
Після того, як облаштували бліндажі й укріплення, з’явився інший виклик – як обігріти наших захисників? Адже з початком бойових дій до нашої громади масово почали прибувати військові. А взимку провести ніч у бліндажі було, м’яко кажучи, дуже некомфортно. Тому за ініціативи Петрівського сільського голови Радіона Старенького та керівника місцевого добровольчого формування Олександра Мороза почали зварювати металеві пічки для обігріву, так звані «буржуйки».
Спробували багато варіантів конструкцій: спочатку зварювали «буржуйки» з листів металу, але це займало дуже багато часу, а треба було швидко. Тому зупинилися на варіанті виготовлення пічки з уживаного порожнього газового балона. До речі, газові балони збирали по всій громаді.
З одного балона виходило дві пічки для обігріву. Цим займалась ціла бригада майстрів, аж вісім чоловіків, які постійно працювали на території металобази в Старих Петрівцях винятково на волонтерських засадах. Паралельно вони виготовляли «їжаки» для зупинки військової техніки рашистів: від маленьких до величезних – протитанкових. Загалом наші волонтери виготовили близько 160-ти «буржуйок», і військові були зігріті.
– Пристрій для обігріву бліндажів було створено за всіма конструкторськими правилами: тут є дверцята, всередині колосники, піддувальце, відчиняючи та зачиняючи яке, можна регулювати тягу, а також знімна димохідна труба. Така пічка може опалювати 5-6 квадратних метрів бліндажа. Якщо треба військовим швидко переїхати, просто зняли трубу, склали все та перевезли, – хвалиться винаходом Сергій Миронов.
Вигаданому в нашій громаді ексклюзивному приладу для обігріву з порожніх балонів місцеві волонтери та тероборона дали назву «бандеропічка». Адже біля неї грілись справжні бандерівці, які залишились задоволені цим виробом.
© Текст і фото – Михайла Малініна
Читайте також

Ця чарівна купальська ніч

Півонії, обійми і донати для фронту

«Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

Від футболу до таборів закордоном

Запустити серце — врятувати життя

Два роки чекали на диво
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну